Громадський порядок як об'єкт кримінально-правової охорони

розділ 2); метод особистого
спостереження – при виконанні професійних обов’язків з розкриття злочинів та
охорони громадського порядку.
Правовою основою роботи є Конституція України, законодавство про кримінальну
відповідальність, ратифіковані міжнародно-правові документи, галузеві
нормативно-правові акти, що визначають правові засади охорони громадського
порядку.
Емпіричну базу дослідження становлять: систематизовані матеріали офіційної
статистичної звітності; узагальнені результати анкетування слідчих органів
внутрішніх справ і працівників оперативних підрозділів МВС України (260 осіб),
а також громадян (220 осіб); зведені дані вивчення 315 архівних кримінальних
справ про злочини, передбачені ст. 293–296 КК, що перебували провадженні
протягом 2005–2008 рр. у м. Києві, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій,
Київській, Луганській, Одеській областях та Автономній Республіці Крим.
Використано також узагальнення адміністративної, оперативно-розшукової, слідчої
і судової практики, аналітичні звіти та довідки, а також інші матеріали,
отримані в Державній судовій адміністрації, Верховному Суді, Міністерстві
внутрішніх справ України.
Забезпеченню об’єктивності проведеного дослідження сприяло те, що автор понад
десяти років працював у підрозділах з охорони громадського порядку Міністерства
внутрішніх справ України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з
перших в Україні монографічних робіт, у якій комплексно розглядаються проблеми
кримінально-правової охорони громадського порядку. Проведене дослідження дало
змогу запропонувати авторське бачення шляхів розв’язання низки дискусійних
питань, обґрунтувати нові теоретичні положення, що розвивають теорію
кримінального права. Найбільш важливими науковими здобутками автора є такі:
уперше:
– розкрито соціальну та правову природу громадського порядку як об’єкта
криміналь­­но-правової охорони, запропоновано авторське визначення цього
поняття;
– виокремлено основні етапи історичного розвитку інституту
кримінально-право­вої охорони громадського порядку;
– обґрунтовано обумовленість окремих принципів кримінально-правової охорони
громадського порядку міжнародно-правовими нормами та стандартами забезпечення
прав і свобод людини та громадянина;
– визначено підстави криміналізації діянь, що посягають на громадський
порядок, до яких віднесено історичну усталеність уявлень про необхідність
криміналізації цього діяння, високий ступінь суспільної небезпеки, негативну
динаміку, об’єктивну необхідність кримінально-правової охорони, а також
наяв­ність внутрішньоправових і міжнародно-правових зобов’язань України;
– відображено комплексну характеристику норм чинного кримінального
законодавства України, що забезпечують охорону громадського порядку,
обґрунтовано авторську класифікацію злочинів, насамперед за сферою посягання, а
також за іншими ознаками;
– запропоновано заходи стосовно вдосконалення норм законодавства про
кримінальну відповідальність, що випливають із завдань кримінально-правової
правозахисної діяльності;
удосконалено:
– теоретичний розподіл засобів кримінально-правової охорони громадського
поряд­ку та його адміністративно-правового забезпечення;
– підходи до застосування законодавства про кримінальну відповідальність щодо
злочинів, які посягають на громадський порядок;
– основні дефініції, що стосуються окремих видів і форм кримінально-правової
охорони громадського порядку;
– загальне вчення про криміналізацію та декриміналізацію діянь, що посягають
на громадський порядок;
дістало подальшого розвитку:
– наукове тлумачення категорії “громадський порядок”, визначення його
сутності, структури та елементів;
– розуміння основних завдань кримінально-правової політики у сфері охорони
громадського порядку;
– інститут Особливої частини КК України щодо кримінально-правової охорони
громадського порядку та моральності.
Особистий внесок здобувача в опублікованих у співавторстві працях є його власні
теоретичні розробки, що становлять наукову новизну одержаних результатів
дослідження.
Практичне значення одержаних результатів полягає у формулюванні пропозицій щодо
вдосконалення чинного законодавства та практики його застосування. Розроблені в
дисертації теоретичні положення є основою подальшої оптимізації
кримінально-правової охорони громадського порядку. Матеріали дослідження
впроваджені як рекомендації у законотворчий процес і практичну діяльність з
розкриття злочинів та охорони громадського порядку (акти впровадження
Міністерства внутрішніх справ України № 17 від 10 серпня 2007 р.; № 26 від 11
грудня 2007 р.; № 6 від 21 березня 2008 р.; акт впровадження Національного
агентства України з питань підготовки та проведення фінальної частини
чемпіонату Європи 2012 р. з футболу № 792/06 від 9 червня 2008 р.), а також у
навчальний процес Київського національного університету внутрішніх справ (акт
впровадження № 22 від 15 травня 2008 р.).
Окремі положення і матеріали дисертації можуть бути надалі використані для
законодавчого, організаційного, методичного, інформаційного забезпечення
діяльності органів державної влади, правоохоронних органів, судів, вищих
навчальних закладів, а також недержавних правоохоронних організацій щодо
реалізації покладених на них функцій.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дослідження
доповідались на засіданнях кафедри кримінального права Київського національного
університету внутрішніх справ, оприлюднені на п’яти міжнародних та
всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: “В