РОЗДІЛ 2
ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ „ЧАС”
У МОВОТВОРЧОСТІ ШІСТДЕСЯТНИКІВ І ДЕВ’ЯНОСТНИКІВ
2. 1. Система вербалізаторів концепту „час” у дискурсі поетів двох поколінь
Буття неодмінно здійснюється у просторі і часі. Як зазначає В. Нестеренко,
„наша мова не здатна висловити буття, не висловлюючи разом із тим його
просторово-часових характеристик. Час характеризує буття як плинне, здатне до
зміни своїх станів. Виступаючи формою упорядкування моментів загального процесу
плину буття, їх співвідносності один щодо одного, час виражає тим самим
структуру буття як процесу. Загальними ознаками часу є тривалість,
незворотність, одновимірність (плин від минулого до майбутнього), ритм, єдність
континуальності й дискретності” [180].
Концепт „час” у поетичній мові репрезентує багатокомпонентна система
вербалізаторів. Лінгвальне вираження концепту відбувається через реалізацію
окремих темпоральних значень, носіями яких у контексті є певні лексичні
одиниці. Вербалізаторами виступають слова різної частиномовної належності, а
саме:
іменники (час, весна, життя, вічність);
прикметники (ранній, зимовий, дитячий, тисячолітній);
прислівники (вчора, довго, влітку, рано);
дієслова (ночувати, зимувати, віковіти, жити).
Диференційною ознакою ідентифікації вербалізатора концепту „час” вважаємо
наявність часової семи. Оскільки узуальні темпоральні значення кодифіковані в
сучасних словниках тлумачного типу, реалізацію цих значень у поетичному
контексті зіставляємо з їхнім лексикографічним портретуванням.
Темпоральна лексема – експліцитний виразник певного часового інтервалу.
Наприклад, слово осінь репрезентує осінь як пору року, дитинство – дитинство як
частину життя людини, століття – століття як період історії. Проте певний
часовий проміжок у поетичній мові може бути представлений імпліцитно, тобто без
апелювання до лексеми-конкретизатора. Зокрема, імпліцитне вираження значення
„темна частина доби” відбувається у поетичних рядках Стоїть над нами Всесвіт у
зоряній кольчузі, і повний місяць сходить над нами, ніби щит (ЛК-В, с. 86).
Показником темпорального значення є актуалізація у свідомості читача асоціацій,
пов’язаних з ніччю: на темному небі видно зорі і сходить місяць.
У дисертаційному дослідженні дотримуємося представленого у першому розділі
поділу часового універсуму на астрономічний, біологічний та історичний час. У
межах кожного з них виокремлюємо темпоральні інтервали.
Ключовим вербалізатором аналізованого нами концепту цілком закономірно виступає
однойменна лексема час. Лексикографічна паспортизація1 слова час у Словнику
української мови (далі СУМ) об’єднує 6 ЛСВ та окремі мікрозначення. Кожен з ЛСВ
слова час експлікований у художньому контексті. Спроектуємо різні значення
полісеманта час на їхню реалізацію в поетичній мові:
,,1. філос. Одна з основних об’єктивних форм існування матерії, яка виявляється
в тривалості буття” [СУМ, ХІ, с. 594]: Жовтий лист одірвався і зів’яло упав на
плече. Обернувсь на сонет. У сонеті на бруньку зачався. Вища таїнь –
відродження духа, несмертного в часі! Воскресіння часу у глаголі, що вічне
рече! (БО, с. 234); Ні, не від часу тьмяніють дати і ржавіє голос, душа і перо,
час – тільки те, що можна віддавати людям на щастя і на добро (ДП-І, с. 309);
„2. Тривалість існування явищ і предметів, яка вимірюється століттями, роками,
місяцями, годинами, хвилинами і т. ін. // спорт. Тривалість пробігу, пропливу і
т. ін. // Міра тривалості всього того, що відбувається, здійснюється” [СУМ, ХІ,
с. 594]: Я думаю весь час про тебе й долю (ІП, с. 11);
__________________________________
1 Тлумачення слова подаємо за СУМом у скороченому варіанті (без синонімії,
мікрозначень, усталених сполучень, цитат).
„3. Проміжок, відрізок у послідовній зміні годин, днів, років і т. ін.,
протягом яких що-небудь здійснилося, здійснюється чи здійснюватиметься. //
Певна пора дня, року і т. ін.” [СУМ, ХІ, с. 594]: На розлуку гнівайся не дуже,—
Час прийде, і стрінемось колись (РС, с. 51);
„4. Історичний період в розвитку природи і людства; визначена епоха або окремий
етап у житті певного народу, держави, суспільства” [СУМ, ХІ, с. 594]: Ми знаєм
час братерства, а не зрад. Ми любим час єднання, а не зброї, і не поверне вже
ніхто назад час правди й справедливості нової (ДП-ІІ, с. 308); В час наукового
прогресу я тайну чарів зберегла (ДП-ІІ, с. 517);
„5. Сприятливий, потрібний момент. // Пора що-небудь робити, здійснювати” [СУМ,
ХІ, с. 594]: Ах, які були часи! Всі йому давали їстки, той – сальця, той –
ковбаси, а той – риб’ячі обхвістки (ДП-ІІ, с. 524);
„6. Проміжок у послідовній зміні годин, днів, не зайнятий основною роботою,
справами, вивільнений для відпочинку, дозвілля тощо” [СУМ, ХІ, с. 594]: Пишіть
листи і надсилайте вчасно, коли їх ждуть далекі адресати, коли є час, коли
немає часу, і коли навіть ні про що писати (ЛК-В, с. 123).
Лексема час як ключовий вербалізатор однойменного концепту є універсальною,
оскільки у своєму семантичному комплексі інтегрує семеми різних темпоральних
множин: часу астрономічного, біологічного та історичного. У поетичних
контекстах Д. Павличка і Л. Костенко це слово репрезентує історичний час: Тяжкі
часи прийшли на села, тривога нищила мене (ДП-І, с. 170); Він тільки твердить,
що за тих часів кордон ішов від Дону до Дунаю, від моря аж до прип’ятських
лісів (ЛК-СНС, с. 67); В тяжкі часи кривавої сваволі смертей і кари маємо
доволі (ЛК-МЧ, с. 80). У мовотворчості Б. Олійника та Л. Костенко за допомогою
текстової реалізації аналізованої лексеми експліковано біологічний час: Тепер
тобі платити час настав. Зумій-но надароване віддати: себе пізнати. Народити
матір. Углиб розбудувати отчу хату (БО, с. 165); Осінній день березами почавсь,
Різьбить
- Київ+380960830922