РОЗДІЛ 2
ГЕОЛОГО-тектонічна БУДОВА І НАФТОГАЗОНОСНІСТЬ
ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ ДДЗ
Дослідження особливостей тонкої структури АМП над родовищами нафти і газу були
виконані на окремих родовищах (Селюхівське, Прирічне) і перспективних
структурах (Вовківцівська, Юхтинська, Південно-Берестівська) в межах
Центральної частини ДДЗ.
У даному розділі наведена коротка характеристика основних особливостей
геолого-тектонічної будови і нафтогазоносності Центральної частини ДДЗ з більш
детальним описом елементів тектонічної будови, нафтогазоносності і геофізичних
полів в межах родовищ та перспективних структур, де виконувалися геомагнітні
дослідження.
2.1.Особливості геологічної будови, нафтогазоносності і геофізичних полів
Центральної частини ДДЗ
Дніпровсько-Донецька западина (ДДЗ) на сьогоднішній час залишається головним
нафтогазоносним регіоном України. Починаючи із 30-років минулого століття тут
відкрито понад 200 родовищ вуглеводнів. Завдяки своїй цікавій і неординарній
геологічній будові вона завжди викликала великий інтерес науковців. Вагомий
внесок у дослідження її геолого-тектонічної будови і нафтогазоносності вклали
такі вчені як О.П.Карпінський, А.Д.Архангельский, В.І.Лучицький, М.С.Шатський,
Ю.О.Косигін, В.Г.Боднарчук, І.О.Балабушевич, В.В.Глушко, В.Б Сологуб, І.І.
Чебаненко, А.В. Чекунов, М.В. Чирвінська, П.Ф. Шпак, Ю.О. Арсірій, О.Д. Білик,
С.О. Варічев, І.В. Височанський, В.К. Гавриш, М.І. Галабуда, В.В. Гладун, Є.С.
Дворянин, Г.Н. Доленко, М.І. Євдощук, Г.І. Вакарчук, М.П. Зюзькевич, О.М.
Істомін, Б.П. Кабишев, В.П. Клочко, В.О. Краюшкін, В.О. Кривошей, В.В. В.В.
Колодій, В.П. Лебедь, О.Ю. Лукін, А.Т. Мурич, Г.Н. Негода, П.Т. Павленко, В.Б.
Порфір`єв, В.О. Разніцин та багато інших [82-95].
Більшість із них вважає Дніпровську-Донецьку западину (ДДЗ)
Дніпровсько-Донецьким авлакогеном (ДДА) в південно-західній частині
Східно-Європейської платформи, який відокремлюється на південному-заході від
Українського кристалічного щита (УКЩ), а на північному сході від Воронезького
кристалічного масиву (ВКМ), протяжними глибинними розломами (рис.2.1). ДДЗ
поряд із Прип‘ятським прогином і Дніпровською складчастою спорудою є складовими
частинами Сарматсько-Туранського трансконтинентального лінеаменту. ДДЗ має
довжину близько 600 км, ширина коливається від 70 км на північному-заході до
130 км на південному-сході. В такому ж напрямку змінюється і глибина залягання
фундаменту, від 5 до 20 км.
Осадовий чохол ДДЗ залягає на різновіковому кристалічному фундаменті і
представлений породами девону, карбону, пермі і мезо-кайнозою (додаток А.1). У
своєму розвитку структура пережила рифтовий, синеклізний і платформенний етапи.
Згідно з структурними особливостями, формаційно-речовинною характеристикою і
умовами осадконакопичення виділяються п'ять структурно-формаційних комплексів
або циклів, розділених між собою структурними незгідностями, які відповідають
різним стадіям утворення ДДЗ: середньодевонський платформовий,
верхньодевонський рифтовий, кам’яновугільний-нижньопермський
синеклізно-міогеосинклінальний, мезозойський платформно-синеклізний і
кайнозойський платформовий [82-95].
До відкладів кам’яновугільно-нижньопермського синеклізно-міогеосинклінального
структурного поверху приурочена більшість родовищ ВВ. У зв‘язку з цим його
літологічна характеристика є найбільш вивченою Він представляє собою комплекс
генетично і структурно пов'язаних
Рис.2.1.Оглядова тектонічна схема Дніпровсько-Донецької западини та суміжних
територій [92].
1 - контури платформних структур (а - регіональних, б - першого порядку); 2 -
крайові порушення ДДЗ; 3 - виходи складчастої основи на поверхню або область її
неглибинного залягання (а - УЩ, ВКМ, б - складчастий Донбас);
4 - осі складок Донбасу; 5 - родовища ВВ (1-Леляківське, 2-Яблунівське,
3-Глинсько-Розбишівське, 4-Качанівське, 5-Чернеччинське, 6-Хухринське,
7-Рибальське, 8-Більське, 9-Скворцівське, 10-Юліївське, 11-Наріжнянське,
12-Коробочкинське, 13-Західнохрещатинське, 14-Єфремівське, 15-Шебелинське); 6 -
тектонічні порешення; 7 - район Північного борту Дніпровсько-Донецького
авлакогену; 8 - Північнодонбаський район
морських, ритмічних і регіонально витриманих горизонтів вапняків, глин,
вугілля, пісковиків і солі, відсутністю вулканізму і високою швидкістю
занурення і осадконакопичення, розвитком складок короблення або сольового
нагнітання. Відмінними особливостями цього комплексу є порівняна витриманність
літофаціального складу по площі і плавна зміна потужностей від 0,5 км на
північному-заході до 6-7 км на південному-сході.
У ДДЗ виділені та фауністично обгрунтовані нижній, середній та верхній відділи
кам‘яновугільної системи. Вони, в свою чергу, діляться на яруси, під‘яруси,
горизонти і світи, які зіставляються з зонами Донецького басейну та
стратиграфічними підрозділами Східно-Європейської платформи. За основу
розчленування ранньокам‘яновугільних відкладів западини взята схема
Н.Є.Бражнікової, згідно якої відклади нижнього карбону поділяються на
мікрофауністичні горизонти (МФГ) [93]. У додатку А.2 представлена схема
стратиграфії нижньокам‘яновугільних відкладів Дніпровсько-Донецької западини за
Г.І.Вакарчуком [94, 95].
На утворення ДДЗ на даний час не існує єдиної точки зору. За В.К. Гавришем, ДДЗ
являє собою рифтогенну структуру, що сформувалася у склепінні Сарматського
палеощита в рифеї внаслідок розширення астеносферного діапіру. Внаслідок
подальшого стиснення астеносферного діапіру в кам`яновугільному періоді
утворилась западина. Північним обмеженням ДДЗ є Барановичсько-Астрахансь
- Київ+380960830922