РОЗДІЛ 2
ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА ПРОМИСЛОВИХ ЗАЛІЗОРУДНИХ РОДОВИЩ УКРАЇНСЬКОГО ЩИТА В СВІТЛІ НОВІТНІХ ДАНИХ КОМПЛЕКСНОГО КАРТУВАННЯ
Родовища, які складають основу залізорудної бази України розташовані в однакових досить сприятливих природноекономічних умовах: теплий і помірний клімат, густа щільність населення, поширена сітка шляхів сполучення, енергопостачання, водопостачання. Більшість родовищ розташовано поблизу крупних промислових центрів. Тому загальні природноекономічні умови майже не впливають на методику і показники геолого-економічної оцінки. Головними чинниками, що визначають економічну цінність залізорудних родовищ є особливості геологічної будови, складу і технологічних властивостей корисних копалин.
Для геолого-економічної оцінки мінеральної сировини поряд з загальними враховувались також індивідуальні особливості кожного родовища, тому в розділі за даними структурно-геологічного і мінералого-технологічного картувань, виконаного за участю автора з 1994 по 2002 роки, висвітлюються ті особливості геологічної будови родовищ, які обумовлюють економічну цінність промислових запасів залізних руд.
2.1. Геолого-генетичні і фізико-хімічні умови формування, як чинники промислової цінності залізорудних родовищ докембрію
Реконструкція структурно-генетичних умов осадконакопичення в докембрії дуже складна. Це обумовлене, з одного боку, значною віковою віддаленістю цього етапу та його своєрідністю, а з іншого - невизначеністю факторів, які б дозволили однозначно встановити пануючі умови осадконакопичення. Проте, важливість таких реконструкцій важко переоцінити. Реконструювавши процеси, що панували під час формування залізорудних родовищ, встановивши спрямованість цих процесів в наступні геологічні епохи і виявивши закони, яким підкоряється залізонакопичення в часі і просторі, можна достовірніше провести геолого-економічну оцінку родовищ і дати прогноз перспектив їх освоєння, визначити найбільш економічно доцільні напрямки розробки.
Структурно-генетичні умови залізонакопичення охоплюють досить широке коло проблем, які неможливо висвітлити в достатньому ступені у одній роботі. Тому метою даного розділу дисертаційної роботи є висвітлення тільки тих специфічних рис структурно-геологічних і фізико-хімічних закономірностей докембрійського залізонакопичення, які найбільше впливають на економічну цінність родовищ і дозволяють більш вірогідно проводити їх геолого-економічну оцінку.
Докембрійські залізорудні родовища містять запаси заліза, які набагато перевищують запаси заліза родовищ пізніших геологічних епох (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Розподіл промислових запасів залізорудних родовищ України.
Гігантські масштаби докембрійського залізонакопичення явились результатом специфічних умов, які не повторювались в наступні геологічні епохи [7]. Фізико-хімічні дослідження, проведені Ю.П. Мельником [75-77], довели, що умови одночасного осадження заліза і кремнезему досить обмежені і можуть виконуватись лише при сприятливому збігу багатьох факторів в певних геологічних структурах і в особливі періоди геологічного розвитку.
Реконструкції фізико-хімічних умов докембрійського залізонакопичення висвітлені у багатьох роботах як українських, так і закордонних вчених [7, 75-97]. Всі вони пов'язують умови залізонакопичення з формуванням Землі як планети. А.П. Виноградов [81], базуючись на результатах експериментів по плавленню силікатної фази кам'яних метеоритів, пояснює цей процес як зонне плавлення, в результаті якого речовина розділяється на дві фази - легкоплавку і тугоплавку. Перша, подібна за складом до базальту, є прототипом речовини, що утворила земну кору, гідросферу і атмосферу, друга, яка відповідає за складом дуніту - утворює верхню мантію. Внаслідок цих процесів диференціації первинної планетарної речовини починає формуватись земна кора. Тривалу стадію ущільнення земної речовини, що завершилась плавленням, В.Г. Бондарчук [80] вважає космічною. За нею наступила ранньогеологічна стадія, яка містить еру становлення твердої земної кори, еру первинного вулканізму і формування ядер материків.
Тектонічний режим в цей період В.В. Білоусов [78] характеризує як "пангеосинклінальний", а В.Е. Хаін [92-93] як "евгеосинклінальний". А.Б. Ронов [94] вважає, що цьому періоду властива відсутність високогірного рельєфу і повільні швидкості рухів земної кори, що зумовило порівняно малу глибину ерозійного зрізу і, як наслідок, невелику масу розчинених уламкових продуктів, що поступають в океан.
Архейський етап характеризується початком формування ядер материків. На цьому етапі, за даними [79, 80], посилилась тектоноорогенічна роль вулканізму. Незмінені ядра континентів складали основні породи (базальти, андезити і їх туфи), які пізніше були перетворені в амфіболіти. Ці породи поширені на всіх древніх щитах. Внаслідок руйнування цих порід починають утворюватись первинні парапороди. Вони представлені грауваками, сланцями, залізистими кварцитами, магнетит-амфіболовими сланцями та ін.
Структурні форми цього етапу характеризуються відсутністю лінійних складок [51, 96]. Домінуючими були куполоподібні структури. В плані вони утворювали більш-менш складні овали, або мали амебоподібну форму. Наприкінці архейського етапу товщі порід зазнали інтенсивних складкоутворюючих процесів, процесів регіонального метаморфізму і гранітизації. В цей період сформувалось більше половини всіх гранітів земної кори. За даними [94] безпосереднє перетворення основних ефузивів в граніти неможливе. Матеріал їх повинен був звільнитись від надлишків заліза, магнію, кальцію, глинозему, титану і водночас збагатитись кремнеземом, лугами і летучими компонентами. Розділення глинозему і кремнезему і винос двовалентного заліза і лугів відбувається в умовах гумідного вивітрювання основних порід. В докембрійську епоху такі умови були досить поширені [91]. Джерелом луг і летучих компонентів була верхня мантія. Шляхи проникнення луг і летучих компонентів у вигляді "крізьмагматичних" розчинів детально дос
- Київ+380960830922