РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Структура прооперованих хворих з вродженими розщілинами верхньої губи і
піднебіння
Аналіз кількості прооперованих хворих і характеру вроджених розщілин верхньої
губи та піднебіння проводився за даними операційних протоколів клініки
щелепно-лицевої хірургії Інституту стоматології АМН України та ОДМУ за період
1992-1999 р.р. Хворі розподілялися за видом патології на 4 основні групи,
відповідно класифікації ВОЗ. Окремо відмічали регіон мешкання. Підраховували
абсолютну кількість прооперованих хворих з тим або іншим видом вроджених
розщілин, а також середньостатистичні показники. Достовірність відмінностей
серед і між вказаними групами розраховували з використанням параметричних і
непараметричних методів статистичного аналізу за допомогою програми Sigma Stat
(США, 1994).
За період 1992-1999 рр. всього було прооперовано 527 хворих. Серед даної
кількості у 123 (23,3 %) пацієнтів з вродженими вадами щелепно-лицьової ділянки
відмічені ізольовані розщілини верхньої губи, у 133 (25,2%) - ізольовані
розщілини піднебіння. 207 (39,3 %) операцій проведено з приводу сполучених
розщілин верхньої губи і піднебіння і 64 (12,1 %) операції склали інші види
природжених вад щелепно-лицевої ділянки. Серед загальної кількості
прооперованих хворих 169 були жителями м. Одеси, 220 - Одеських області і 138 -
інших областей і регіонів України.
Розподіл прооперованих хворих за роками представлені на рис.2.1.1-2.1.8.
Приведені дані свідчать про нерівномірність надходження хворих з максимумами в
1993 і 1996 роках (тобто кожні 4 роки).
Рис. 2.1.1. Кількість прооперованих хворих з вродженими ізольованими
розщілинами верхньої губи.
Рис. 2.1.2. Кількість прооперованих хворих з ізольованою розщілиною
піднебіння.
Рис. 2.1.3. Щорічна кількість прооперованих хворих с вродженими сполученими
розщілинами верхньої губи і піднебіння у 1992-1999 роках.
Рис. 2.1.4. Щорічна кількість прооперованих хворих с іншими вродженими пороками
розвитку щелепно-лицевої ділянки у 1992-1999 роках.
Рис. 2.1.5. Щорічна кількість прооперованих хворих з вродженими пороками
розвитку з інших (крім м. Одеси та Одеської обл.) областей у 1992-1999 роках.
Рис. 2.1.6. Щорічна кількість прооперованих хворих з вродженими пороками
розвитку по Одеській області у 1992-1999 роках.
Рис. 2.1.7. Щорічна кількість прооперованих хворих з вродженими пороками
розвитку по м. Одесі у 1992-1999 роках.
Рис. 2.1.8. Діаграма структури прооперованих хворих у 1992-1999 роках.
При односторонніх розщілинах використовувалися модифіковані методики Обухової
Л.М., Tennison (1973), D.R.Millard і І.А.Козіна (1974,1985), а при двосторонніх
- модифікації D.R.Millard (1960), W.M.Manchester (1965), І.А.Козіна (1974) з
одномоментною періостеопластикою альвеолярного відростка. Ретроспективний
аналіз даних показав, що найбільша кількість таких операцій була проведена в
1993 і 1998 роках. При пластиці піднебіння використали модифіковані методики
уранопластики Семенченко Г.І., Вакуленко В.І. (1977), von Langenbeck і
Veau-Wardill-Kelner. Найбільша кількість вело- і уранопластик з приводу
ізольованих розщілин піднебіння (29 операцій) була проведена в 1992 році, на
сьогоднішній день цей показник зменшився в 2 рази (14 операцій). У порівнянні з
ізольованими розщілинами, з приводу сполучених видів вади проводиться, в
середньому, в 1,6-2 рази більше реконструктивних операцій щорічно, а найбільша
їх кількість (34) зареєстрована в 1996 році. Зараз цей показник також
залишається досить високим (31 операція за станом на 1999 рік). Інші вади
розвитку щелепно-лицьової ділянки зустрічаються відносно рідше і кількість
операцій залишається постійною з 1993 року (6-8 операцій щорічно).
Аналіз структури контингенту хворих в залежності від регіону мешкання показав,
що найбільша кількість жителів м. Одеси була прооперована в 1999 році (46,3 %)
і даний показник має стійку тенденцію до зростання протягом останніх 8 років.
Найменша кількість операцій жителям Одеської області була проведена в 1995
році. У цей час процент надання хірургічною допомоги даній категорії не
відрізняється від такого серед жителів міста Одеси і становить 47,6 % від
загальної щорічної кількості операцій вело- і уранопластики. У той же час,
кількість хворих, що звертаються за хірургічною допомогою і, відповідно,
кількість реконструктивних операцій з приводу вроджених вад щелепно-лицевої
області жителям з інших областей і регіонів має стійку тенденцію до зниження і
найменший показник (5 операцій) був зареєстрований в 1999 році.
2.2. Матеріали і методи дослідження
2.2.1. Методи клінічного дослідження.
Клінічні дослідження проводилися у 527 хворих з вродженими розщілинами верхньої
губи та піднебіння на всіх етапах хірургічного лікування.
Клінічні дослідження включали:
вивчення особливостей різних форм вродженої розщілини верхньої губи та
піднебіння,
вивчення характеру та результатів загоєння післяопераційної рани,
вивчення клінічних особливостей залишкових та вторинних дефектів та деформацій
носа, верхньої губи та піднебіння.
2.2.2.Методи функціонального дослідження.
Функціональні дослідження включали:
вивчення мови (172 хворих) до, через 2 роки після операції методом бальної
оцінки мови за Г.І.Семенченком та співавт. [49],
вивчення слуху до (233 хворих) та після (106 хворих) уранопластики методом
порогової тональної аудіометрії за Г.І.Семенченком та співавт. [49],
вивчення гемодинаміки піднебіння в до- і післяопераційному періоді (у 18
хворих) за тетраполярною методикою [19],
вивчення функції піднебінно-глоткового комплексу піс
- Київ+380960830922