РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2. 1. Вибір напрямку досліджень
У роботі спрямували свою увагу на недостатньо з’ясованих з точки зору світового
досвіду ключових питаннях удосконалення висококваліфікованої хірургічної
допомоги пацієнтам з хронічною РХС, що стосувалося діагностики її хірургічної
стадії, розробки тактики і методики корекції клінічно виражених поширених форм
і ускладнень. Вивчили контингент пацієнтів, значний за чисельністю та
репрезентативністю, використаним сучасним методам обстеження і хірургічних
втручань, термінам спостереження. Потребам дослідження також послугували
комплексний підхід до вирішення проблем діагностики, передопераційної
підготовки, післяопераційної реабілітації на етапах ведення хворого. Набутий
досвід у цій галузі хірургії, а також у межах виконаних планових наукових
досліджень, використали для розробки цілісного погляду на питання обстеження,
визначення тактики та методики хірургічного лікування пацієнтів з РХС.
Розробили стандарти діагностики та операційної корекції, узгоджені із
морфологічними, патофізіологічними і клінічними особливостями хворих з метою
реалізації індивідуалізованого підходу до їх лікування. Виходили з необхідності
проведення вперше у вітчизняній практиці системного дослідження суттєвих
аспектів проблеми визначення РХС хірургічної стадії і її корекції.
2. 2. Загальна характеристика клінічних спостережень
В основу роботи покладені результати спостереження за 706 пацієнтами, яким
проведене оперативне лікування з приводу РХС та її ускладнень у відділенні
хірургії стравоходу, шлунка та кишечнику Інституту хірургії та трансплантології
АМН України з 1972 по 1999 р.
Чоловіків було 557 (78,9%), жінок – 149 (21,1%), вік хворих – від 15 до 77
років, у середньому (48 ± 15,6) року (табл. 2. 1).
Таблиця 2. 1
Розподіл оперованих пацієнтів з РХС за статтю та віком
Стать
Вік (років)
Разом
15-20
21-30
31-40
41-50
51-60
61-70
71-77
абс.
Чоловіки
40
78
182
178
64
557
78,9
Жінки
28
42
58
10
149
21,1
Всього:
абс.
1,1
48
6,8
106
15
224
31,7
236
33,4
74
10,5
10
1,4
706
100
100
За класифікацією Savary–Miller, РХС I стадії діагностували у 208 (29,5%)
пацієнтів, II стадії – у 170 (24,1%), III стадії – у 140 (19,8%), IV стадії – у
188 (26,6%). Первинна РХС виявлена у 637 (90,2%) пацієнтів, вторинна – у 69
(9,8%). Окремо проаналізовані результати консервативної терапії у 34 пацієнтів
з кардіалгією, зумовленою захворюваннями стравоходу, у 19 – з
постфундоплікаційним синдромом і 6 – із CБ, які включені в групи порівняння.
РХС у 491 (69,5%) пацієнта поєднувалася з ГСОД. Виразкова хвороба
дванадцятипалої кишки та шлунка супроводжувала РХС та її ускладнення у 171
(24,2%) пацієнтів, жовчнокам’яна хвороба – у 42 (5,9%). Наявність цих
патогенетично пов’язаних з РХС недуг визначала відповідну тактику та методику
хірургічного лікування.
Основними методами обстеження були діагностичні процедури, які цілеспрямовано
застосовували у передопераційному та контрольних післяопераційних періодах для
аналізу результатів хірургічного лікування пацієнтів з РХС. Серед зазначених
методів були: рентгеноконтрастне багатопозиційне, ендоскопічне, стаціонарне і
добове рН–метричне, манометричне, імпедансометричне і сцинтиграфічне
дослідження проксимальних відділів травного каналу, провокаційні стравохідні
тести Бернштейна – Бейкера, з надувним стравохідним балончиком і едрофонієм,
емпірична терапія. Дослідження також передбачало проведення статистичних
розрахунків. Для порівняння двох невідомих ймовірностей у випадку залежних
частот використали критерії, основані на довірчих межах для невідомої
ймовірності і на довірчому інтервалі, побудованому за правилом 2s. Прогностичну
значущість клінічних факторів визначали за допомогою статистичних критеріїв,
основаних на аналізі моделі схеми лінійної регресії та дослідженні так званої
залишкової суми квадратів s2. Отримані результати були піддані статистичній
обробці з використанням IBM PC 586 та програмного забезпечення Microsoft Excel
7.0.
2. 3. Апаратура, обладнання та діагностичні методики, які використані в роботі
Обстеження хворих було спрямоване на верифікацію патологічного ШСР, виявлення
пептичних уражень та функціональних розладів стравоходу, шлунка та
дванадцятипалої кишки рентгеноконтрастною та ендоскопічною методиками,
рН–метрією, манометрією, сцинтискануванням. Саме вказані вище діагностичні
методики вважали у даному дослідженні провідними.
Верифікація патологічного ШСР, як головного витоку симптомів, становила
ключовий елемент обстеження на його початковому етапі і передбачала виявлення
кількісних понаднормальних значень рН–метричних показників або кислотної
надмірної больової чутливості стравоходу методикою Бернштейна – Бейкера.
Проведений другий етап обстеження, який базувався на виявленні
морфо–функціональних даних, пов’язаних з клінічними спостереженнями, дозволив
побудувати індивідуалізовану модель патогенезу РХС. По тому, аналізуючи
отримані діагностичні відомості, набували інформацію для планування емпіричної
терапії. Третій етап забезпечував уточнення патогенезу конкретного
захворювання, можливий регрес його елементів та симптомів під впливом
консервативного лікування. На сам кінець з’ясовували показання до вибору методу
лікування, визначення методики хірургічного втручання.
Встановлення надмірної чутливості стравоходу проводили з використанням тесту
кислотної перфузії Бернштейна – Бейкера, едрофонієвого та балончикового [169,
335–347].
Стаціонарну
- Київ+380960830922