РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МИСТЕЦЬКИХ ДИСЦИПЛІН
2.1. Художньо-педагогічне спілкування у професійному становленні вчителів мистецьких дисциплін
Відмінність процесу професійної підготовки і становлення майбутніх учителів мистецьких дисциплін, порівняно з іншими учительськими спеціалізаціями, зумовлена специфікою художньо-педагогічної освіти, особливостями спілкування з мистецтвом, підходами до використання його виховного потенціалу. Тому у визначенні засад професійного становлення вчителів предметів художньо-естетичного циклу актуалізується проблема теоретико-методологічного осмислення характеру і змісту художньо-педагогічного спілкування-взаємодії між викладачем і студентами як форми навчання і виховання, ролі і значення мистецтва у підготовці та професійному становленні. З одного боку це стосується того, як буде формуватись художньо-естетична свідомість майбутнього вчителя, а з іншого - на яких засадах цей вчитель буде здійснювати виховання своїх учнів. Залежно від проблематики і теми художньо-педагогічного спілкування ми ділимо його, модифікуючи класифікацію В.А. Лекторського, на такі види:
- комбіноване, мовне, немовне;
- ділове, позадіяльне, вільне (діяльне);
- пов'язане з рішенням завдання;
- функціонально-рольове (викладач-твір мистецтва-студент, вчитель-мистецтво-учень, вихователь-твори мистецтва-вихованець) або неформальне (спілкування між друзями з приводу явищ мистецтва);
- особистісно-орієнтоване, естетично орієнтоване, соціально-орієнтоване;
- за результативністю - необхідне, бажане, нейтральне, небажане [151, с.148].
Програма експериментального дослідження передбачала спостереження за процесом художньо-педагогічного спілкування студентів і вчителів з учнями і мистецтвом, викладачів і студентів з творами мистецтва. Вирішальною умовою такого спілкування є здатність здійснювати діалогічну взаємодію у системах "вчитель-мистецтво-учні" і "викладач-твір мистецтва-студент" мовою самого мистецтва.
Об'єктом спостережень була система зовнішніх впливів і внутрішніх особистісних перетворень. Метою спостереження було виявити характерні особливості міжсуб'єктного спілкування у цих системах. У ході спостереження вирішувалися такі завдання:
- констатувати ступінь обізнаності викладачів, вчителів і студентів щодо норм, принципів і уявлень про мету та завдання художньо-педагогічного спілкування, найбільш поширені підходи до проблеми створення оптимальних умов міжсуб'єктного спілкування викладача і студента з творами мистецтва;
- визначити можливості професійного розвитку в різноманітних художньо-педагогічних ситуаціях та за допомогою рефлексивних дій;
- отримати дані про зміст, форми і характер спілкування, інші аспекти педагогічної взаємодії викладача і студентів у їх спілкуванні з мистецтвом;
- виявити особливості сприйняття художніх творів за різних обставин художньо-педагогічного спілкування і зміни у ставленні до суб'єктів художньо-педагогічного спілкування.
Спостереження за особливостями сприйняття художніх творів студентами випускних курсів проводилися у природних умовах аудиторних і позааудиторних занять. Результати спостережень визначалися за такими показниками:
- ступінню дотримання принципів діалогової взаємодії, рефлексивно-творчою спрямованістю художньо-педагогічної діяльності, рефлексивно-творчою організацією самопізнання, професійного самовдосконалення;
- інтенсивністю використання інтерактивних способів художньо-педагогічного і художньо-естетичного спілкування;
- виявленням особливостей художньо-естетичного сприйняття і розуміння творів мистецтва суб'єктами навчально-виховного процесу залежно від умов і ситуацій, в яких цей процес відбувається.
Для виявлення рівня обізнаності щодо принципів гуманізації мистецької освіти і способів художньо-педагогічного спілкування відповідно до цих принципів серед учителів, студентів і викладачів, які погодилися брати участь в експериментальному дослідженні, проводилися опитування і безпосереднє спостереження. Результати наведено у табл. 2.1.
Таблиця 2.1.
Готовність суб'єктів навчально-виховного процесу до реалізації принципів гуманізації мистецької освіти
Рівні інформаційно-методичного забезпечення
Знаю і дотримуюсь на практиціЗнаю і дотримуюсь частковоЗнаю, але дію відповідно до ситуаціїНе знаюВикладачі
(74 чол.)12,434,842,610,2Студенти
(287 чол.)3,821,120,754,4Вчителі
(58 чол.)14,527,122,236,2
Отримані дані свідчать про недостатній рівень поінформованості та мотивації студентів і вчителів щодо власного професійного самовдосконалення. Результати подальших контрольних опитувань дали можливість переконатися, що обізнаність із принципами саморозвитку, навіть на теоретичному рівні, значно нижча, а на практиці реципієнти різних груп переважно діють залежно від ситуації і на інтуїтивному рівні.
Серед найуживаніших способів художньо-педагогічного спілкування були визначені такі:
1. Асоціативний спосіб - характерний для індивідуальних занять на мистецьких факультетах. Його особливістю є обмін репліками, зміст яких асоціативно пов'язаний між собою і безпосередньо пов'язаний із виконанням художнього твору. Для цього способу спілкування характерне уникнення повторів, обмеження реплік за часом, тобто відбувається не логічний, але достатньо відвертий обмін думками і почуттями. Правила, якими керуються викладач і студент, визначаються інтуїтивно. Співрозмовники порівняно мало перебивають один одного. При даному типі спілкування рефлексивні процеси відбуваються на основі емпатії, тобто робляться спроби зрозуміти один одного, ідентифікуючись з художніми образами.
2. Вирішення задач - висловлювання, спрямовані на досягнення спільної точки зору. Рефлексивна компонента припускає наявність спільної мети, що помітно знижує тематику спілкування. Перелік правил також обмежений: кожне висловлювання старанно зважується, викладач кожне слово р