РОЗДІЛ 2
ТЕРМІНОЛОГІЯ ТА ОСНОВНІ ПАРАМЕТРИ
ДИЗАЙНУ
2.1. Термінологія
Термін "дизайн" походить від латинського designare, але протягом останніх
століть його пов’язують здебільшого з англійською мовою. Саме в англійських
виданнях, і найбільше в Оксфордському словнику, було наведено первісні (для
останньої півтисячі років) значення цього терміна. Їх зафіксовано у тому
виданні за роками:
1548 р. – "планувати",
1570 р. – "окреслювати, обрисовувати",
1588 р. – "мета, інтенція",
1593 р. – "план у думці того, що буде зроблено",
1638 р. – "план будівництва",
1697 р. – "зробити попередній начерк для конструювання чогось" [164: 36, 162].
До ХХ століття термін дійшов у такому вигляді: "Дизайн – це план або
репрезентація речі за допомогою схеми, ескізу, ґенерального вигляду; перша
ідея, що виражається за допомогою візуальних засобів, як у живописі або
архітектурі". Це тлумачення дає британське видання 1904 року [385: 324].
Порівняємо його із тим, що міститься у британському виданні 1995 року: "Дизайн
– це те, що створює структуру або форму чогось за допомогою виконання ескізу,
схеми, малюнка або плану; планувати та створювати щось художньо і майстерно"
[314: 425]. З порівняння цих двох тлумачень випливає, що ядро терміна "дизайн",
котре склалося на початок минулого століття, не зазнало корінних змін протягом
останніх майже 100 років. Відтак у них йдеться про одне й те саме явище або,
принаймні, якщо і про два, то дуже схожих між собою. З іншого боку, тлумачення
терміну в різних виданнях протягом ХХ століття, хоч і зберігали його, мали
велику кількість відтінків. Вони віддзеркалювали різні аспекти багатогранного
поняття "дизайн".
Найбільш великим розмаїттям відтінків терміна, а за ним і відтінків поняття,
вирізняються визначення у виданнях саме останньої третини ХХ століття. Тож для
нашої роботи необхідним є з усього розмаїття вичленити змістовний стрижень,
котрий залишився діяти на початку ХХІ століття і на який ми спиратимемося у
наступних розділах.
Ще на початку 1970-х років Оксфордський словник дає таке тлумачення терміна:
"План або схема, які задумані у голові і призначені для подальшого здійснення;
попередня концепція ідеї, котру буде доведено до результату подальшими діями;
проект" [377: 698–699]. Дещо пізніше, у середині 1970-х років, ще одне
англійське видання пояснює, що дизайном є процес розвитку планів або схем дії;
більш точно – дизайн може бути розвиненим планом, задумом або схемою, таким, що
зберігається у пам’яті, або виконаний у вигляді малюнка чи макета. Далі в
статті провадиться думка про те, що кінцевий результат не є проектом, але при
поясненні поняття "дизайн" варто наголошувати саме на проекті, тобто на
попередньому плані або схемі, котрий буде розкритий потім. Це так само, як було
із задумом Данте "Божественна комедія", мовиться у статті. Отже, план або
начерк, втілений далі у малюнку чи макеті, є тим дизайном, з якого потім
робиться продукт (промисловий виріб). Створення кінцевого продукту, за опінією
автора статті, обмежується чотирма чинниками:
можливостями матеріалів, з яких виготовляється продукт,
впливом методів пристосування цих матеріалів до роботи,
взаємодією частин
в цілому ефектом, котрий має бути спрямований на тих, хто може побачити цей
продукт чи користуватися ним.
Дизайн у такому розумінні, тобто як зразок для створення продукту, став
синонімом дій у прикладному мистецтві, а дизайнер – це той, хто здійснює їх.
Дизайн в образотворчому мистецтві – наголошується далі – є творчим процесом, у
той час як у техніці, навпаки, він може означати чітке втілення набутих понять
і знань. В архітектурі та промисловому дизайні творчі аспекти та технологічні
напрямки дизайну тяжіють до поєднання. Тобто архітектор, ремісник,
графік-дизайнер або промисловий дизайнер не можуть проектувати за одними й тими
самими формулами так, як то робить інженер, але ж не так вільно, як це може
робити художник (живописець), поет, музикант, – підсумовує автор статті [378:
487–488].
Трохи пізніше, в 1980-ті роки, Великий словник американської мови (саме
американської) зі свого боку зосереджує увагу на таких тлумаченнях дизайну:
"планувати і створювати з художнім приведенням до ладу, талановито"; "робити
оригінальні плани, ескізи, малюнки тощо"; "мистецтво створювати дизайнерські
малюнки"; "завершувальна художня робота або декорування" [385: 382]. Отже, це
трактування зосереджується здебільшого на художності й оригінальності дизайну
як явища. В 1990-х роках авторитетна "The World Book Encyclopedia" дає таку
дефініцію: "Дизайн – це організоване упорядкування матеріалів з метою
досягнення функціонального та художнього результату. Дизайн відіграє важливу
роль у всіх образотворчих мистецтвах і у створенні індустріальних виробів.
Візуальні художники або дизайнери працюють із такими елементами дизайну, як
лінія, поверхня, текстура, колір, обрис, форма, об’єм, маса та простір. Коли ці
елементи скомбіновано у задовільній манері, дизайн матиме цікаву розмаїтість у
межах загальної єдності" [379: 157]. Дана дефініція, таким чином, виокремлює як
стрижень те в тлумаченні дизайну, що пов’язане із досягненням оригінального у
функціональному та художньому розумінні результату при створенні промислового
виробу.
Що стосується пояснення терміна "дизайн" у вітчизняних джерелах, то вони
віддзеркалюють, звичайно, загальносвітові тенденції. Водночас спостерігається і
певна специфіка, котра корінням своїм сягає того історичного періоду, коли
Україна входила до складу імперії. Тоді роль єдино правильної дизайнерської
науки була доручена московській науковій школі, що містилася у Всесоюзному
науково-дослідному інституті технічної есте
- Київ+380960830922