РОЗДІЛ 2
ДИНАМІКА РОЗВИТКУ ТЕМПОРАЛЬНОЇ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ПРЕЗЕНТНОСТІ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МОВІ
2.1. Розвиток функціонально-семантичного навантаження форм презенса
У людській свідомості теперішнє невіддільне від минулого і майбутнього, воно є неначе містком поміж подіями минулого і подіями майбутнього. Кожен момент теперішнього пов'язаний з ретроспекцією у минуле і проспекцією у майбутнє: події теперішнього можуть брати свій початок у минулому і завершуватися вже в майбутньому.
Перцептивне теперішнє має своїм джерелом фізичне поняття теперішнього, яке характеризується певною невизначеністю своєї величини і нечіткістю меж тривалості. Референцією теперішності в мові виступає ряд граматичних часових форм, пріоритет серед яких належить формам презенса. З огляду на специфіку природи теперішнього її мовним корелятом, своєрідною сутністю аморфності часової площини презентності виступають саме форми теперішнього часу.
Таким чином, форми теперішнього часу у власне часове значення об'єктивно включають завершальні моменти минулого і початкові моменти майбутнього. Така граматико-категоріальна сема теперішнього часу дає змогу виражати як одномоментну чи постійну теперішню дію, так і багатократну ітеративну дію у теперішньому, а також дію чи стан, початковий етап якої мислиться до початкової умовної межі теперішнього, або завершальний етап якої заходить поза його кінцеву межу.
Ще античні філософи, зокрема Геракліт, вважали теперішнє величиною невизначеної тривалості, без точних часових меж. За класичною фразою цього філософа (???????????), кожен момент теперішнього вже в мить згадки про нього перетворюється на минулий. Платон у "Кратілі" так передає слова Геракліта: "???????????????????????????????????????????????????????????????????????? ?????????????? ????? ????????????????????????? ????????????????????????????"???????????
???????усе рухається, і нічого не залишається незмінним, і порівнюючи суще з течією річки, він каже, що двічі до тієї самої річки не можеш увійти.
Античні граматисти розглядали теперішній час як часовий простір поміж минулим i майбутнім [181, с. 73, 74, 76]; вони відзначали розмитість функціональних меж презенса. Так, Аполлоній Дискол трактує ????????? як час, частина якого минула, а частина настане, тобто є майбутньою [285, с. 17-24: II, 414, 9 - схол. 250, 26; 249, 33.., 404, 11...; 414, 9-11] У грецькій граматичній науці поняття теперішнього часу як не обов'язково синхронного з моментом теперішнього (????) знайшло своє втілення у терміні ????????? (< ??????????) на відміну латинського praesens < praesum бути присутнім, який значною мірою акцентує на моменті сьогочасного буття. Традиційно закріплений латинський термін praesens (Варрон, Донат) у деяких граматистів (Палемон) визначається як instans < insto досл. рос. настоящий, наступаючий, що є калькою грецького поняття, або у поєднанні цих термінів - praesens instans (Прісціан) [табл. 1.1, 1.2].
За філософсько-граматичним уявленням античних час, мовби ріка, пливе невпинним потоком, то, зрозуміло, що він ледве може мати точку в теперішності, тобто в цю мить. Отже, "дуже велика його частина є або минулою, або майбутньою, за винятком дієслова sum, що греки називають ?????????????, а римляни substantivum" [285, c. 24].
Поза увагою грецьких граматистів не залишилася як темпоральна, так і аспектуальна специфіка теперішнього часу. Теперішній час у визначені стоїків ?????????????????????? незавершений теперішній час отримує і видові характеристики. Таким чином, природа теперішнього значним чином знайшла своє відображення у грецькій граматичній науці. Погляди на поняття "теперішнє" античних філософів, граматистів, хронотопологія античного світу, втілена у літературних творах, які відтворюють основні часові характеристики реалії теперішнього, лежать в основі усіх наступних її досліджень.
Феномен теперішнього тривалий час викликає зацікавленість й у мовознавстві нової доби. Я.Грімм, який вважав теперішнє основою всіх часових форм, відзначав його широкий семантичний діапазон [379]. За концепцією Я.Грімма, характеристика теперішнього доволі суб'єктивна, у свідомості мовця воно може концентруватися до миті або розтягуватися до безкінеччя.
На думку Г.Гійома, теперішнє має стигматичну природу; воно не є хромогомогенним, а складається з часток минулого і часток майбутнього [382, с. 103]. Б.Булл виділяє поняття дистинктивного теперішнього, яке він визначає як акт встановлення часового порядку, та тривалого теперішнього, яке є інтервалом поміж подією минулого та подією майбутнього [327, с. 79]. Теперішнє, як вважає О.В.Тарасова, - це ефемерна мить, "точка зустрічі минулого з майбутнім", яка постійно зміщується залежно від суб'єктивних відчуттів мовця [232, с. 51].
Великий семантичний потенціал форм презенса, поєднаний з певною мірою опозиційними відношеннями поміж узагальнюючим категоріальним значенням форми теперішнього часу і їх функціонально-семантичними реалізаціями спричиняє найбільшу дискусійність у їх витлумаченні [291, с. 60-72; 395, с. 30-62]. Традиційне визначення презенса як часу, що переважно означає дію, яка відбувається або триває в момент мовлення, стосовно давньогрецької мови є цілком суперечливим, оскільки дієслівна форма у презенсі дійсного способу може репрезентувати будь-який часовий вимір, який мислиться суб'єктом як теперішній час або хоче бути ним представлений як такий.
Багатоманітність функціонально-семантичних різновидів презенса на матеріалі різних європейських мов були предметом аналізу багатьох мовознавців. Серед презентних форм німецької мови М.С.Веденькова виділяє такі функціонально-семантичні різновиди: презенс узагальнюючий, якісний, потенційний, історичних хронік, гномічний, презенс, який уводить цитати та ексклюзивний (футуральний, екрануючий, презенс, який виражає дію, що не збігається з моментом мовлення) [53, с. 26]. На матеріалі англійської мови Ч.Бач розрізняє основні значення презенса (квалітативний,
- Київ+380960830922