Розділ 2
Матеріали і методи дослідження
2.1. Вiдбiр тварин для дослідження
Досліди виконано на 130 статевозрілих безпородних самцях білих щурів масою
180-200 г і 60 статевозрілих самцях морських свинок масою 350-380 г. Усі
втручання та забій тварин проводили з дотриманням вимог “Європейської конвенції
про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та
наукових цілей” (Страсбург, 1985) та ухвали Першого національного конгресу з
біоетики (Київ, 2001).
Першу серію досліджень проведено на безпородних самцях білих щурів масою тіла
180-200 г, які утримувались в умовах віварію Тернопільського державного
медичного університету (ТДМУ) імені І.Я.Горбачевського. Досліджуваних щурів
поділили на 5 груп по 6 тварин у кожній:
І - інтактні щури, яким протягом 30-днів згодовували стандартний комбікорм;
ІІ – щури, яким згодовували той же комбікорм з добавкою холестеролу в кількості
300 мг/кг живої маси на тварину на добу для викликання гіперхолестеринемії
(контроль);
ІІІ – щури з гіперхолестеринемією, до раціону яких додавали соняшникову олію в
кількості 1 мл на тварину на добу;
ІV – щури з гіперхолестеринемією, до раціону яких додавали риб’ячий жир в
кількості 1 мл на тварину на добу;
V – щури з гіперхолестеринемією, до раціону яких додавали соняшникову олію і
риб’ячий жир в кількості 0,5 мл кожного на тварину на добу. Кількість лінолевої
кислоти в 1 мл соняшникової олії становила 664 мг. Кількість ейкозапентаєнової
та докозагексаєнової кислот в 1 мл риб’ячого жиру становила відповідно 57 і
53,4 мг.
Згідно зі схемою досліду, така серія досліджень повторювалась тричі
(використання трьох мічених субстратів для досліджень in vitro). У дослідженні
використано 90 білих щурів.
Другу серію досліджень проведено на самцях морських свинок масою тіла
350-380 г, які утримувались в умовах віварію ТДМУ. Досліджуваних тварин
поділили на 5 груп по 4 тварини у кожній:
І – інтактні морські свинки, яким протягом 30-днів згодовували стандартний
комбікорм;
ІІ – морські свинки, яким згодовували той же комбікорм з добавкою холестеролу в
кількості 300 мг/кг маси тіла на добу для викликання гіперхолестеринемії
(контроль);
ІІІ – морські свинки з гіперхолестеринемією, до раціону яких додавали
соняшникову олію в кількості 1 мл на тварину на добу;
ІV – морські свинки з гіперхолестеринемією, до раціону яких додавали риб’ячий
жир в кількості 1 мл на тварину на добу;
V – морські свинки з гіперхолестеринемією, до раціону яких додавали риб’ячий
жир і лляну олію в кількості по 0,5 мл кожного на тварину на добу.
Згідно зі схемою досліду, у дослідженнях використано 60 морських свинок.
Третю серю досліджень проводили на білих щурах масою 180-200 г, які
утримувались в умовах віварію ТДМУ. Тварин поділили на 5 груп, по 4 щури у
кожній:
I – інтактні тварини, яким протягом 30-днів згодовували стандартний комбікорм;
II – тварини, яким згодовували стандартний комбікорм, до якого додавали
холестерол в кількості 300 мг/кг маси тіла на тварину на добу для викликання
гіперхолестеринемії;
III – тварини з гіперхолестеринемією, до раціону яких додавали риб’ячий жир в
кількості 1 мл на тварину на добу;
IV – тварини з гіперхолестеринемією, до раціону яких додавали лляну олію в
кількості 1 мл на тварину на добу;
V – тварини з гіперхолестеринемією, до раціону яких додавали риб’ячий жир і
лляну олію в кількості 0,5 мл кожної на тварину на добу. Кількість ліноленової
кислоти в 1 мл лляної олії становила 460 мг.
Після закінчення досліду тварин забивали шляхом декапітації під ефірним
наркозом і одержані від них зразки крові використовували для досліджень.
Четверту серію досліджень проведено на самцях білих щурів масою 180-200 г, які
утримувались в умовах віварію ТДМУ. Тварин поділили на 4 групи по 6 тварин у
кожній:
І – інтактні тварини, яким протягом 30-днів згодовували стандартний комбікорм;
ІІ – тварини, яким згодовували стандартний комбікорм, до якого додавали
холестерол в кількості 300 мг/кг маси тіла тварин на добу для викликання
гіперхолестеринемії та соняшникову олію в кількості 1 мл на тварину на добу;
ІІІ – щури з гіперхолестеринемією, до раціону яких додавали риб’ячий жир в
кількості 1 мл на тварину на добу;
ІV – тварини з гіперхолестеринемією, до раціону яких додавали біологічно
активну харчову добавку „Альфа+омега” кількості 1 мл на тварину на добу.
Після закінчення досліду тварин забивали шляхом декапітації під ефірним
наркозом. Одержані від тварин першої і другої серії зразки великих півкуль
головного мозку, печінки, слизової порожньої кишки, жирової тканини та кров від
тварин усіх груп використовували в дослідженнях.
У крові тварин в усіх чотирьох серіях досліджень визначали вміст загальних
ліпідів і їх окремих класів, продуктів ПОЛ (малонового діальдегіду, дієнових
кон’югатів), а у першій і другій серіях – жирнокислотний склад загальних
ліпідів.
Всі досліди на тваринах проводили згідно з “Правилами використання лабораторних
експериментальних тварин”.
Одержані цифрові дані опрацьовували статистично [32].
2.2. Визначення вмісту загальних ліпідів у плазмі крові
Принцип методу полягає у тому, що продукти розпаду ненасичених ліпідів
утворюють з реактивом, який складається із сірчаної, ортофосфорної кислот і
ваніліну, кольорову сполуку, інтенсивність кольору якої пропорційна вмісту
загальних ліпідів у сироватці крові [19].
Для визначення вмісту загальних ліпідів використовували набір реагентів фірми
„Lachema”.
2.3. Визначення вмісту холестеролу у плазмі крові
Метод визначення концентрації загального холестерину базується на
ферментативному (за участю холестеролестерази) гідролізі його ефірозв’язаної
- Київ+380960830922