Ви є тут

Теоретико-методологічні основи формування психолого-педагогічної компетентності викладача вищого навчального закладу в умовах магістратури

Автор: 
Гура Олександр Іванович
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0508U000462
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ВИМОГИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
ВИКЛАДАЧА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
2.1. Генезис викладацької діяльності у вищих навчальних закладах
Різноманітність і різноплановість підходів до розуміння сутності понять
професійної компетентності та психолого-педагогічної компетентності педагога і,
відповідно, їх структури та концептуального наповнення є, на наш погляд,
наслідком того, що порушена логіка наукового пізнання: більшість підходів
українських науковців базується на ідеальному уявленні моделі
соціально-успішної особистості як результату освітньої діяльності, в основі
визначення якої лежать прогнозовані (спроектовані) або автоматично перенесені з
досвіду зарубіжних країн та суспільно схвалювані компоненти.
Наша позиція базується на тому, що, по-перше, неможливо визначити рівень
відповідності особистості (спеціаліста) соціальним (професійним) вимогам, якщо
останні є недостатньо дослідженими та науково необґрунтованими. По-друге, можна
порівнювати (досліджувати) певну відповідність тільки тоді, коли існують чітко
визначені критерії цієї відповідності.
Таким чином, дослідження процесу формування психолого-педагогічної
компетентності викладача вищого навчального закладу, яку ми розглядаємо як
системне явище, неможливе без аналізу технології її проектування та,
відповідно, концептуального наповнення цього феномену.
Відповідно до мети та завдань нашого дослідження, основою для визначення
критеріїв проектування та побудови моделі формування психолого-педагогічної
компетентності є професійна діяльність викладача вищого навчального закладу.
Для здійснення більш повного та ґрунтовного вивчення професійної педагогічної
діяльності викладача вищого навчального закладу необхідно здійснити її аналіз
за напрямами відповідно до основних джерел інформації.
По-перше, це вивчення, аналіз та систематизація джерел, які висвітлюють
особливості становлення та розвитку професійної педагогічної діяльності
викладача (педагога) у вищому навчальному закладі відповідно до історичних
етапів формування системи вищої освіти; по-друге, це аналіз нормативно-правової
бази, що визначає сутність даної діяльності та особливості її реалізації на
сучасному етапі розвитку освітнього простору (освітня концепція, Закон “Про
вищу освіту”, Положення про організацію навчально-виховного процесу у вищому
навчальному закладі, освітньо-кваліфікаційні стандарти підготовки тощо);
по-третє, дослідження думки аналітиків професійної педагогічної діяльності
(науковців), які займаються дослідженням усіх її аспектів та систематизацією
даних у наукових публікаціях (словники, посібники, підручники, монографії,
публікації дослідження тощо); по-четверте, це з’ясування уявлень безпосередніх
її виконавців – викладачів вищих навчальних закладів (їх позиція стосовно
власної професійної діяльності виявлена на основі емпіричного дослідження).
Основними компонентами аналізу є: завдання й умови професійної педагогічної
діяльності викладача вищого навчального закладу; професійні та особистісні
складові компоненти, які необхідні для успішної її реалізації фахівцем;
особливості професійного становлення й розвитку педагога вищої школи, його
функціонування в умовах професійного педагогічного середовища. Результати даної
роботи в подальшому забезпечать основу для розробки та обґрунтування
професіограми викладача вищого навчального закладу, яка буде відображати
основні складові його психолого-педагогічної компетентності й, відповідно,
змістовне наповнення освітнього процесу професійної підготовки.
Безперечним на сьогодні є розуміння визначної ролі вищої освіти у формуванні й
зміцненні інтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного
потенціалу країни. Вища освіта створює умови не тільки для розвитку й
професійного становлення людини, а й дає розуміння спільності цінностей і
належності до загального світового соціального та культурного простору.
Домінуюча роль у формуванні культурних цінностей, наукового та
інтелектуального потенціалу суспільства належить вищим навчальним закладам,
основу яких становить професійна діяльність професорсько-викладацького складу –
педагогів вищої школи, яка, відповідно до прийнятої нами позиції, і є основою
визначення критеріїв (вимог) як у цілому до його професійної компетентності,
так і безпосередньо до психолого-педагогічної компетентності. Враховуючи те, що
педагогічна діяльність має суспільно та історично зумовлений характер, для
більш широкого та ґрунтовного аналізу ми будемо досліджувати критерії
професійної та психолого-педагогічної компетентності педагога в контексті
історичних етапів розвитку та становлення системи вищої освіти в цілому.
Необхідно зазначити, що еволюцію професії педагога (викладача) вищого
навчального закладу неможливо розглядати окремо від розвитку та становлення
вищих навчальних закладів, без урахування їх досвіду діяльності, аналізу
документів, що регламентують навчально-виховний процес і розкривають права й
обов’язки професорсько-викладацького складу, конкретного внеску видатних діячів
педагогічної науки в теорію і практику вищої освіти.
Розглядаючи процес зародження і становлення викладацької діяльності у вищих
навчальних закладах, динаміку розвитку, можна умовно визначити два основні його
етапи: доуніверситетський (до XI ст.) та етап виникнення і функціонування вищих
навчальних закладів університетського типу (з XI ст.), в яких поступово
визначалися вимоги до професійної компетентності педагогів вищої школи взагалі
та психолого-педагогічної зокрема.
Перший – доуніверситетський етап – можна сх