Ви є тут

Формування системи управління інноваційним розвитком підприємств легкої промисловості

Автор: 
Ямко Юрій Юрійович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
3407U004987
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ТЕНДЕНЦІЇ СТАНОВЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВ НА ОСНОВІ
НАУКОВИХ ЦЕНТРІВ
2.1 Динаміка розвитку технополісів, технопарків та наукових центрів.
Динаміка розвитку сучасного суспільства визначається ефективністю інноваційних
процесів, що відбуваються в різних сферах життя.
Розширення і розвиток інноваційної діяльності стає одним із найважливіших
системних чинників підвищення рівня конкурентноздатності та національної
безпеки країни.
Згідно із Законом України “Про інноваційну діяльність” інноваційна
інфраструктура являє собою сукупність підприємств, організацій, установ, їхніх
об’єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із
забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові,
інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо).
Інноваційна інфраструктура забезпечує сприятливий фон для взаємодії об’єктів
інноваційної діяльності. Подібне середовище включає систему необхідних
соціальних, юридичних, економічних, інформаційних та інших інститутів, що
підтримують як інноваційну діяльність, так і самих новаторів.
Основними елементами інноваційної інфраструктури є державні інноваційні
фінансово-кредитні установи, венчурні компанії та фонди, зони інтенсивного
науково-технічного розвитку (технополіси), технологічні парки (технопарки),
інноваційні центри (технологічні, регіональні, галузеві), інкубатори
(інноваційні, технологічні, інноваційного бізнесу), консалтингові
(консультаційні) фірми та ін.
Системний підхід до формування законодавчої бази інноваційної діяльності в
Україні закладений в 1999 р. із прийняттям Концепції науково-технологічного й
інноваційного розвитку України, що визначає концептуальні основи інноваційного
розвитку, а також із прийняттям в 2002 році базового закону – Закону України
“Про інноваційну діяльність”.
Цей закон визначає мету та принципи державної інноваційної політики, а також
правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної
діяльності.
Відповідно до нього головною метою державної інноваційної політики є створення
соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного
відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни,
забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та
ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів
конкурентоспроможної продукції.
Важливим кроком формування державної інноваційної політики в Україні було
прийняття Законів України: “Про спеціальний режим інноваційної діяльності
технологічних парків” (1999 р. зі змінами в 2001, 2002, 2004, 2006 роках) та
“Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” (2003 р. зі змінами
в 2005 році).
Прийняття в 2006 році Закону України “Про державне регулювання діяльності у
сфері трансферу технологій” дає змогу більш ефективно використати
науково-технічний та інтелектуальний потенціал України, зупинити
несанкціоноване використання об’єктів інтелектуальної власності,
неконтрольоване передавання за межі України вітчизняних результатів
науково-технічної діяльності, запобігти проникненню в Україну морально
застарілих технологій та неліквідної продукції, а також розширити міжнародне
науково-технічне співробітництво у цій сфері.
При Кабінеті Міністрів України для підвищення ефективності реалізації державної
інноваційної політики, посилення міжвідомчого контролю за реалізацією
інноваційних та інвестиційних проектів, сприяння ефективній діяльності
технологічних парків та інноваційних структур інших типів створено постійно
діючий орган – Комісію з організації діяльності технологічних парків та
інноваційних структур інших типів.
Згідно з Положенням (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 6
серпня 2003 р. № 1219) основними завданнями цієї Комісії є:
удосконалення системи державного регулювання інноваційної діяльності;
забезпечення формування пріоритетних напрямів інноваційної діяльності
загальнодержавного, галузевого та регіонального рівнів;
координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади,
академій наук щодо створення і функціонування технологічних парків та
інноваційних структур інших типів;
формування державних інноваційних програм та державного замовлення на
інноваційну продукцію;
підвищення ефективності діяльності технологічних парків та інноваційних
структур інших типів.
Набув чинності наказ Державного агентства України з інвестицій та інновацій від
24 квітня 2007 року № 26 «Про затвердження Порядку конкурсного відбору
інноваційних та інвестиційних проектів для їх фінансової підтримки за рахунок
коштів, передбачених у Державному бюджеті на 2007 рік».
Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” Держінвестицій
України визначено головним розпорядником бюджетних коштів за програмами
«Фінансова підтримка інноваційних та інвестиційних проектів, у першу чергу, із
впровадження передових технологій, що реалізуються в галузях промисловості, у
тому числі технологічними парками, через механізм здешевлення кредитів» (КПКВК
6241060) та «Надання кредитів на реалізацію інноваційних та інвестиційних
проектів у галузях економіки, у першу чергу, із впровадження передових
енергозберігаючих технологій та технологій з виробництва альтернативних джерел
палива» (КПКВК 6241050).
Цей наказ був підготовлений відповідно до пункту 6 Порядку використання в
2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки
інноваційних та інвестиційних проектів, затвердженого