Розділ 2
ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ системи ресурсного забезпечення підприємств
машинобудівної галузі промисловості України
2.1. Аналіз ефективності використання ресурсів на підприємствах
Функціонування та розвиток суб’єктів господарювання в сьогочасних складних
умовах безперервного посилення мінливості ринкового середовища відбувається під
тиском різнобарвного поєднання низки чинників виробничо-економічного і
соціокультурного походження. Між цими чинниками в ході взаємодії виникає безліч
прямих та зворотних зв'язків, внаслідок дії яких вони надають один на одного
різнорідний вплив. Ефективність діяльності підприємства є однієї з найбільш
загальних економічних категорій, що може використатися для різних способів
виробництва в будь-яких умовах господарювання. Ефективність є критерієм
доцільності утворення нових і реконструкції діючих підприємств, створення нових
видів продукції й послуг, здійснення інвестиційних процесів, розробки й
впровадження нової техніки, реалізації заходів щодо вдосконалювання організації
виробництва, управління, поліпшенню умов праці тощо.
До сфери виконання головних функцій визначення ефективності господарювання перш
за все належить встановлення наявних релевантних параметрів функціонування та
розвитку підприємства та його складових-підсистем, виявлення формалізованих
залежностей між різними об’єктами, обґрунтування складу резервів збільшення
продуктивності та розробка шляхів раціонального застосування зазначених
резервів.
Найважливішою вимогою щодо успішного розв’язання низки зазначених завдань є
розбудова цілісного механізму оцінки ефективності (ОЕ) господарювання,
стрижневою складовою якої має бути дослідження результативності та ефективності
використання складного комплексу ресурсів підприємства впродовж усієї
послідовності ланцюжку створення нової вартості. Основними елементами цієї
системи виступають нормативне забезпечення й організаційна структура процесу ОЕ
господарської діяльності.
До складу головних принципів розбудови системи ОЕ господарювання на
підприємстві слід віднести наступні:
цілеспрямованість (мета здійснення господарської діяльності складається в
ефективному виробництві й реалізації товарів на певних ринках й оволодіння
певною часткою продажів);
орієнтація на споживача (найважливіший критерій ефективності діяльності
підприємства – повне задоволення запитів споживача, забезпечення його
комплексом засобів для задоволення певних потреб);
оптимальність вибору варіанту розподілу та використання ресурсів підприємства
(відповідно до вимог критерію Парето);
адаптивність (пристосування різноманітних аспектів здійснення
виробничо-господарських процесів на підприємстві до перетворення умов
зовнішнього оточення підприємства);
єдність і взаємозв'язок (ефективне управління господарською діяльністю вимагає
оптимального поєднання тактики й стратегії, комплексного сполучення заходів
щодо активного пристосування внутрішнього середовища підприємства до вимог
ринкового оточення із цілеспрямованим впливом на ринок);
орієнтація на забезпечення довгострокового характеру результатів господарювання
через здійснення заходів щодо постійного оновлення виробництва, розробки нових
видів продукції для забезпечення стабільної конкурентоспроможності підприємства
й вироблених товарів.
Актуальність та невідкладність вирішення питань пошуку нових підходів до
розв’язання проблем підвищення ефективності діяльності підприємств, збільшення
результативності використання наявного ресурсного потенціалу пов'язана з
особливостями сучасного етапу розвитку економіки України. На цей час, в умовах
неухильного зростання світових цін на сировину, паливо та енергію, з одного
боку, та стрімкого звуження кола доступних джерел постачання ресурсів, з іншого
боку, винятково особливого значення набувають завдання правильного й
адекватного вибору параметрів і критеріїв виміру ефективності діяльності
підприємства та використання існуючої ресурсної бази, економного та дбайливого
розподілу обмежених економічних ресурсів, а також розбудови належного
організаційного й економічного механізму функціонування підприємства і його
підрозділів. Іншим важливим чинником, що обумовлює нагальність вирішення питань
підвищення використання ресурсів підприємств є необхідність остаточного
подолання кризових явищ, які спостерігалися у національній економіці протягом
останнього часу, а також забезпечення усталеності економічного зростання.
Сучасний умови функціонування та розвитку, а також закономірності трансформації
соціально-економічного стану вітчизняних підприємств (у т.ч. – зміни обсягів і
сфер діяльності, коливання ефективності використання всіх видів ресурсів,
фінансові результати роботи та ін.) було закладено під впливом і тиском
процесів колосальної перебудови економічного механізму, що відбулася протягом
багаторічного переходу національної економіки від адміністративного регулювання
господарських відносин до ринкового устрою. Негативними наслідками цього
непростого процесу для вітчизняних промисловості і господарства були зменшення
масштабів і об’ємів діяльності, скорочення конкурентоспроможності вітчизняних
виробників, погіршення фінансового стану підприємств та ін.
На протязі 1990-2000 років об’єми виробництва товарів та послуг на вітчизняних
підприємствах зменшилися на 56,8%, у т.ч. в проміжку між 1990р. та 1994 р. – на
45,6% (див. дод.Н, табл. Н.1-Н.3). Тільки після майже 10 років здійснення
ринкових реформ (до речі, активність цього процесу дуже часто коливалася під
впливом позаекономічних – насамперед, політичних факторів) гостроту кризових
явищ у розвитку вітчизняного господ
- Київ+380960830922