РОЗДІЛ 2
ОБҐРУНТУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ В ІНВЕСТИЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Основні принципи та послідовність прийняття управлінських рішень при визначенні доцільності здійснення реальних інвестицій
Прийняття управлінських рішень являє собою процес свідомого вибору з переліку альтернатив певного варіанту дій, які найшвидше сприяють досягненню в майбутньому бажаного стану організації [24]. Обов'язковими складовими елементами цього процесу є: проблемна ситуація, на розв'язання якої спрямоване управлінське рішення; цілі, яких передбачається досягти; множина альтернатив та певне рішення як вибір перспективної альтернативи. В управлінській діяльності менеджера прийняте рішення є результатом творчого процесу змістовного перетворення інформації про стан об'єкта в керуючу інформацію [154].
Управлінське рішення в організації характеризується як результуюча частина щоденної свідомої і цілеспрямованої роботи менеджера, процесу взаємодії членів організації, їх поведінки, заснованої на фактах та ціннісних орієнтирах, що у сукупному повинно забезпечувати вибір найкращої альтерна-тиви в межах соціального і політичного стану організаційного середовища.
Управлінський процес, будучи невід'ємною складовою господарської діяльності організації, спрямованої на досягнення визначених цілей, містить у собі лише ті функції (види діяльності), які пов'язані з координацією та встановленням взаємодії усередині організації, зі спонуканням до здійснення певного виду діяльності та її кінцевих цілей.
Останніми роками в економічній літературі найбільшого поширення набула комплексна концепція прийняття управлінських рішень [41]. Адекватно і всебічно описуючи сутність прийняття рішень, вона відрізняється чіткою логікою та якісно повною послідовністю етапів у процесі ухвалення рішення. На етапі розвитку ринкових засад вітчизняної економіки вкрай важливо перейти від емпіричного і загального характеру рекомендацій щодо формалізації ситуацій, пов'язаних з описом цілей, обмежень і варіантів рішень, визначенням критеріїв чи принципів вибору, до розробки чітких методичних і технологічних положень з генерації елементів задачі ухвалення інвестиційного рішення (будь-яке вкладення капіталу є результатом рішення, в даному випадку - інвестиційного). Саме в межах зазначеної концепції останнім часом ведуться дослідження з розв'язання цієї важливої прикладної проблеми, а також у питаннях зміни характеристик елементів задачі при зміні зовнішнього і внутрішнього середовищ системи, багатоцільового вибору альтернатив, побудови ймовірнісної моделі, оцінки ефективності рішення.
Управління інвестиціями на підприємстві повинне забезпечити найбільш ефективне і раціональне розміщення інвестиційних ресурсів відповідно до розробленої інвестиційної політики. Реалізація цього положення здійснюється шляхом забезпечення високих темпів розвитку та прибутковості підприємства за рахунок ефективної інвестиційної діяльності, збереження стійкості та платоспроможності підприємства під час здійснення інвестицій, мінімізації ризиків і прискорення реалізації інвестиційних проектів.
Інвестиційна політика сучасного підприємства містить значний перелік неоднорідних і складних завдань, для вирішення яких підприємство виступає або як інвестор, або як об'єкт інвестицій (фінансових і реальних). Управлінські рішення щодо реальних інвестицій для підприємства займають особливе місце, оскільки такі вкладення маючи довготерміновий характер і будучи значними за обсягами ресурсів, що залучаються для їхнього здійснення, зазвичай пов'язані із підвищеними ризиками.
У міжнародній практиці серед значного переліку інвестиційних рішень, які доводиться приймати, найбільш розповсюджені такі види:
- рішення щодо обов'язкових капіталовкладень для підтримки діяльності підприємства (наприклад, спрямовані на просте відтворення і модернізацію обладнання, на поліпшення умов праці на підприємстві та зменшення рівня шкідливих викидів тощо);
- інвестиційні рішення, обумовлені необхідністю підвищення конкурентоспроможності виробництва (зазвичай, спрямовані на зниження витрат і підвищення якості продукції, на удосконалення технологій і поліпшення організації праці, управління);
- рішення щодо якісного оновлення активів підприємства (передбачають забезпечення бажаної рентабельності активів, яка, зазвичай, знижується внаслідок їхнього природного і морального старіння);
- рішення, спрямовані на розширення виробництва (інвестицій в освоєння нових товарів, послуг, ринків);
- рішення щодо інвестицій у дослідження та нові розробки (ризиковані капіталовкладення);
- інвестиційні рішення, які передбачають поглинання підприємств, складання стратегічних альянсів, використання фінансових інструментів в операціях з основним капіталом та інші види придбання фінансових активів.
Підприємство, будучи відкритою соціально-економічною системою характеризується значною кількістю зв'язків між об'єктами, мінливістю ситуацій та роллю людського фактора в управлінні, тому комплексність виникаючих проблем, передбачає необхідність їх вивчення в єдності технічних, економічних, соціальних, психологічних, управлінських та ін. аспектів.
Якість прийнятих управлінських рішень може бути забезпечена застосуван-ням на підприємстві системного підходу до ухвалення рішень. Система формує і виявляє свої властивості тільки у процесі взаємодії з зовнішнім середовищем. Без взаємодії з зовнішнім середовищем відкрита система не може функціонувати.
Отже, розглядаючи процес ухвалення рішення як систему, ми враховуємо, що вона складається з двох взаємозалежних і взаємообумовлюючих складових: зовнішнього середовища підприємства та його внутрішньої структури, що містить сукупність взаємозалежних компонентів, які забезпечують процес впливу суб'єкта управління безпосередньо на об'єкт. Система реагує на вплив зовнішнього середовища, адаптується та самовдосконалюється, при цьому зберігаючи якісну визначеність і властивості, що забезпечують в
- Київ+380960830922