Ви є тут

Управління процесом росту власного капіталу підприємства

Автор: 
Пономаренко Наталія Миколаївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U005050
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ РОСТУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ
МАШИНОБУДУВАННЯ
2.1. Аналіз стану та використання капіталу машинобудівними підприємствами
України
Наразі Україна поставлена перед об’єктивною необхідністю активізації
інвестиційної діяльності для створення конкурентоспроможних господарських
систем, модернізацію і реконструкцію діючих підприємств, створення
інноваційного продукту, що являє собою новітні досягнення в області техніки,
технології, організації і управління, а відповідно закладаються основи для
подальшого економічного зростання власного капіталу машинобудівних підприємств.
Виходячи з того, що ядром власного капіталу машинобудівних підприємств є їх
основний капітал, доцільно проаналізувати основний капітал й основні засоби в
машинобудуванні, використавши при цьому офіційні статистичні дані Україні.
Процес росту основного капіталу в обробній промисловості визначається розмірами
й структурою інвестицій, якістю й швидкістю їх здійснення, а також обсягом
виробництва продукції.
Відомо, що машинобудування – одна з провідних галузей промисловості. Створюючи
найактивнішу частину основних виробничих фондів – знаряддя праці,
машинобудування істотно впливає на темпи й напрями науково-технічного прогресу
в інших галузях господарства, зростання продуктивності праці й інші показники,
що визначають ефективність виробництва.
Основні фактори, що впливають на розміщення підприємств машинобудування.
Підвищення ефективності машинобудівного виробництва визначається не лише
впровадженням у виробництво нових типів машин і устаткування, вдосконаленням
його галузевої структури, реконструкцією та технічним переозброєнням. Великі
можливості приховані у вдосконаленні територіальної організації галузі, кращому
розташуванні її підприємств.
На це істотно впливає попередньо досягнутий рівень машинобудування й
використання виробничих потужностей, а також різні регіональні фактори й умови,
потреба районів у продукції галузі, забезпеченість паливом, електроенергією,
транспортом, наявність промислових майданчиків тощо. Крім того, важливою умовою
раціонального розміщення галузі є наявність трудових ресурсів, зокрема,
кваліфікованих кадрів.
За своїми тенденціями у розміщенні підприємства машинобудування групуються за
критерієм належності до відповідної галузі. Так, підприємства галузі, які
характеризуються високою металомісткістю, малою трудомісткістю продукції, що
випускається невеликими серіями або поодинокими екземплярами
(підйомно-транспортне, металургійне, енергетичне машинобудування). Підприємства
галузі, які характеризуються середньою металомісткістю, невисокою
трудомісткістю й транспортабельністю готової продукції за невеликих обсягів її
випуску (виробництво обладнання для нафтової й хімічної промисловості,
будівельних, шляхових і сільськогосподарських машин) повинні розміщуватись, як
правило, у районах споживання продукції. Підприємства галузі, які випускають
масову продукцію з високою трудомісткістю й фондомісткістю (автомобілебудування
й тракторобудування, дизелебудування, устаткування для легкої, харчової та
поліграфічної промисловості) зазвичай розміщуються у центрах машинобудівної
промисловості з наявністю кваліфікованих кадрів.
Підприємства галузі точного машинобудування, яким властиві дуже висока
трудомісткість, мала металомісткість, підвищена фондомісткість (радіотехнічна
та електронна промисловість, приладобудування, деякі виробництва
електротехнічної промисловості) розміщуються у районах високої технічної
культури, що мають висококваліфіковані кадри, експериментальні бази,
науково-дослідні інститути.
В зв’язку з ускладненням машинобудівного виробництва відбувся поділ країн на
виробників масової та наукомісткої продукції. Це зберегло висококваліфікованих
виробників у країнах, що мають високий рівень науково-технічного прогресу.
Слід відмітити значення спеціалізації та кооперування виробництва у
машинобудуванні. Спеціалізація виробництва передбачає концентрацію випуску
конструктивно й технологічно подібних виробів, а також концентрацію окремих
операцій у відокремлених галузях, на підприємствах. Вона сприяє зростанню
продуктивності праці за рахунок використання продуктивнішого обладнання.
Попредметна спеціалізація передбачає зосередження використання конструктивно
подібних машин та обладнання на спеціалізованих підприємствах. До підприємств
попредметної спеціалізації у машинобудуванні відносять автомобільні, тракторні,
верстатобудівні заводи.
Подетальна (вузлова) спеціалізація означає зосередження на окремих
підприємствах виробництва обмеженої кількості деталей, вузлів, агрегатів для
використання їх на попредметно спеціалізованих підприємствах. Як приклад
подетально спеціалізованих підприємств можна розглядати підшипникові заводи,
заводи автомобільних двигунів тощо.
Технологічна спеціалізація передбачає створення підприємств для виконання
окремих технологічних операцій (процесів). До таких підприємств, як правило,
відносяться заводи з виробництва литва, поковок, зварювальних конструкцій.
Розвиток спеціалізації (особливо подетальної й технологічної) супроводжується
поширенням кооперування як форми виробничих зв’язків між підприємствами, що
приймають участь у спільному виготовленні продукції. Завдяки кооперуванню
з’являється можливість скоротити виробництво більшості складних машин,
прискорити впровадження нової техніки.
Не в кожній країні є умови для розвитку прогресивного спеціалізованого
виробництва, розрахованого на масовий або серійний випуск машинобудівної
продукції. Перешкоджа