РОЗДІЛ 2
ПРИРОДНИЙ АГРОРЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ І ЙОГО
ВИКОРИСТАННЯ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ
ВИРОБНИЦТВІ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1. Рельєф і ступінь його придатності для сільськогосподарського виробництва
Раціональне землекористування в Тернопільській області неможливе без детального врахування рельєфу та рельєфутворюючих процесів. Це дає змогу не тільки зменшити, але в окремих випадках повністю запобігти небажаним наслідкам, що виникають при сільськогосподарському освоєнні.
Оскільки, саме рельєф часто виступає вирішальним чинником формування грунтово-рослинних, мікрокліматичних особливостей території, то аналіз і врахування геоморфологічних умов є необхідними при сільськогосподарському природокористуванні. Вивчення рельєфу для сільськогосподарських потреб супроводжується аналізом кліматичних умов, ґрунтів, рослинного покриву та інших складових ландшафтного комплексу.
Його вплив позначається на характері сільськогосподарського виробництва як безпосередньо так і побічно. Прямий вплив рельєфу проявляється через розміщення орних земель, використання сільськогосподарської техніки тощо. Рельєф місцевості визначає в певній мірі місцеві кліматичні умови, радіаційний і тепловий баланс території, впливає на її освітлення і зволоження.
Від експозиції схилів та їх крутизни залежить інтенсивність сонячної радіації, світловий режим, розподіл температури повітря і ґрунту. Як наслідок цього, схили різної експозиції і крутизни отримують неоднакову кількість сонячної енергії, а отже, і неоднаковим є випаровування (додаток А). Кут нахилу і форма схилів впливають також і на дренаж, що визначає умови зволоження. Таким чином вододіли та схили південної експозиції одержують більшу кількість сонячної енергії, що дає можливість в умовах розчленованого рельєфу на південних і південно-західних схилах, вододілах вирощувати більш теплолюбні культури.
Таблиця 2.1
Розподіл сільськогосподарських угідь Тернопільської області
за еродованістю та крутизною схилів
(складено за даними відділу земельних ресурсів
Тернопільської облдержадміністрації)
Назва адміністративного районуЧастка с/г угідь на схилах до 2°Еродованість (%%)С/г угідьРілліБережанський31,241,247,1Борщівський58,241,841,3Бучацький66,232,234,9Гусятинський68,828,631,3Заліщицький66,225,425,3Збаразький55,744,748,1Зборівський52,249,055,2Козівський63,336,240,5Кременецький63,942,047,9Лановецький59,843,146,7Монастириський39,244,839,5Підволочиський61,947,252,5Підгаєцький43,735,438,2Теребовлянський76,814,815,6Тернопільський67,284,937,2Чортківський81,215,415,4Шумський 55,642,343,2Усього59,535,738,1
Складність рельєфу Тернопільської області визначається не тільки значними вертикальним (більше 300 м), але й горизонтальним (до 1,1...1,4 км/км2) розчленуванням. Значний вплив на формування рельєфу мають також сучасні екзогенні процеси. Під їх впливом особливо активно змінюється співвідношення площ вододільних поверхонь і схилів, які займають зараз 59,5% площі області (таблиця 2.1).
Рельєф має вплив на розвиток ерозії, змив ґрунту, а відповідно це веде до зниження родючості ґрунтів. Особливе місце тут належить морфології і будові схилів, а також фізико-механічним властивостям материнських порід і ґрунту. Процеси деградації ґрунтів найінтенсивніше проявляються в горбогірних районах області - територія Бережанського горбогір'я, Кременецьких гір, Вороняків, Товтр. Площа орних земель на схилах з крутизною більше 2° тут становить понад 40% (рис. 2.1). Відповідно до розвитку на них водної ерозії і рівня придатності для вирощування сільськогосподарських культур сільськогосподарські угіддя поділяють на певні категорії [71, 106].
У межах Тернопільської області можна виділити три групи районів з різним рівнем придатності рельєфу для сільськогосподарського використання (додаток Б 1, Б 2). Найсприятливіші умови для сільськогосподарського освоєння земельних ресурсів склались в тих районах області, де переважає рівнинний рельєф і частка орних земель, які розташовані на вододільних поверхнях, або на привододільних схилах, крутизна яких не перевищує 2...3°, становить тут відповідно 70% і більше від загальної площі орних земель (Теребовлянський, Чортківський райони). Другу групу районів із сприятливими умовами щодо використання земельних ресурсів складають Тернопільський, Підволочиський, Кременецький, Козівський, Бучацький, Заліщицький і Гусятинський. В цих адміністративних районах частка вододільних поверхонь і привододільних схилів з крутизною 2...3° становить 60 - 70% від загальної площі орних земель. Обмежено сприятливі умови щодо використання орних земель характерні для Борщівського, Лановецького, Збаразького, Зборівського, Шумського районів, де відповідно зростає частка схилів з крутизною більше 2°, а придатні для сільськогосподарського обробітку землі становлять всього 50 - 60%. Малосприятливі умови щодо використання орних земель характерні для районів західної частини області, де частка схилів крутизною більше 2...3° становить менше 50% (Бережанський, Монастириський, Підгаєцький райони). Середня еродованість орних земель становить 38,1%, найвища вона в тих районах, де значна площа орних земель розташована на схилах з крутизною понад 2...3°, а саме в Бережанському - 40%, Монастириському - 48%, Шумському - 42%, Кременецькому - 42%. Слід зазначити, що цей показник є високим і в деяких районах, де рельєф менш розчленований, (Лановецький, Зборівський, Підволочиський - понад 40%).
Серед еродованих угідь в області значну площу займають землі, ґрунтовий покрив яких представлений чорноземами глибокими малогумусними, чорноземами опідзоленими та темно-сірими опідзоленими ґрунтами.
Ґрунтовий покрив області різноманітний за своїми генетичними ознаками, фізико-хімічними та водно-фізичними властивостями, умовами поширення. Найбільш цінними і продуктивними ґрунтами є чорноземи глибокі малогумусні і чорноземи опідзолені які займають понад 65% площі усіх