Ви є тут

Просторово-часові особливості поведінки важких металів у ґрунтових покривах міських ландшафтів (на прикладі м. Харкова) 9045

Автор: 
Ричак Наталія Львівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
3406U001019
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ОБўЄКТИ І МЕТОДИЧНІ ПИТАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОСТОРОВО-ЧАСОВОЇ ПОВЕДІНКИ ВАЖКИХ
МЕТАЛІВ У ҐРУНТОВИХ ПОКРИВАХ МІСТА
2.1.Обўєкти дослідження
Територія м. Харкова лежить в північно-східній частині України, де річки Харків
та Лопань зливаються з річкою Уди.
Територіальним об’єктом дослідження вибрано місто Харків, зі значним історичним
минулим (понад 350 років), що було та є великим промисловим центром. Для
території, що досліджується, характерні специфічні регіональні та урбаністичні
особливості (рис. 2.1):
у відслоненнях правого борту долини річки Харків можна спостерігати найдавніші
гірські породи ;
складна геоморфологічна будова (місто знаходиться на штучно перетворених
заплавах малих річок, восьми терасах та плато);
строкатість природних ґрунтів, обумовлена відповідною неоднорідністю
материнської породи (три генетичних типи). Наслідком антропогенного впливу
відбувається трансформація природних ґрунтів в антропогенні міські ґрунтові
покриви;
природна рослинність збереглася лише на окремих ділянках, в цілому рослинний
світ змінений, представлений інтродуктними видами, тваринний світ збіднілий,
головним чином сільськогосподарського призначення ;
кліматичні умови характеризуються специфічними рисами, що пояснюються
трансформацією і перерозподілом повітряних мас приземного шару повітря,
швидкістю і силою вітру в результаті багатоповерхової забудови, наявністю
локальних джерел тепла, що зумовлюють температурні інверсії повітря, сильною
забрудненістю приземного шару повітряних мас.
В геоморфологічному відношенні північна частина міста знаходиться на
вододільному плато, де зафіксована найвища абсолютна висота поверхні в межах
Рис. 2.1. Комплексний ландшафтно-еколого-геоморфологічний профіль через
м. Харків
Умовні позначення
Планова смуга фрагменту ландшафтно-геоморфологічного профілю:
I3 - конуси виносу балок і ярів, пролювіальні шлейфи, складені
піщано-глинистими відкладами з уламками корінних порід, на
алювіально-пролювіальних відкладах заплави річок і днищ балок з глибиною
залягання ґрунтових вод 2-3 м, зайняті лугово-чорноземними і намитими ґрунтами
та їх комплексами;
I4 – верхів’я балок і ярів, складені малопотужною товщею
делювіально-пролювіальних піщано-глинистих відкладів, на елювіальних
еолово-делювіальних неоген-четвертинних глинах, суглинках, супісках і пісках, з
глибиною залягання ґрунтових вод понад 10м, з сильнозмитими ґрунтами;
I5 - схили долин річок, балок і ярів, складені елювіальними,
елювіально-делювіальними відкладами на палеоген-неогенових алевритах, з
глибиною залягання ґрунтових вод понад 10 м, зайняті середньо-опідзоленими
ґрунтами і їх комплексами.
II1 – стариці і заболочені ділянки заплави, представлені алювіальними
заторфованими суглинками, супісками і пісками з глибиною залягання ґрунтових
вод 0-0,8м, зайняті лугово-болотними, болотними, солонцюватими і солончаковими
ґрунтами та їх комплексами;
II2 - центральна і прируслова частини заплави, складені алювіальними
суглинками, супісками і пісками в основі з уламками корінних порід з глибиною
залягання ґрунтових вод 0,8 -2,0 м, зайняті луговими, солонцюватими ґрунтами та
їх комплексами;
II3 - притерасна частина заплави, на суглинках та пісках, з рослинними
залишками, на крейдових і палеогенових відкладах, з глибиною залягання
ґрунтових вод 2-З м, зайнята лугово-чорноземними несолонцюватими і
солонцюватими ґрунтами і їх комплексами.
III1 - дофінівсько-причорноморська верхньоплейстоценова тераса (М. Ф. Веклич та
ін., 1975) знижена, заболочена, складена суглинками і пісками дрібними на
Продовж. умовн. познач.
палеогенових алевритах, алевролітах, глинах і пісках, з глибиною залягання
ґрунтових вод 0,8-2 м, зайнята лугово-болотними, болотними ґрунтами;
III2 – дофінівсько-причорноморська верхньоплейстоценова тераса (М. Ф. Веклич та
ін., 1975), представлена суглинками супіском і пісками з уламками корінних
порід на алеврітах, алевролітах, глинах і пісках палеогену з глибиною залягання
ґрунтових вод 0.8-2 м, зайнята луговими, луговими глейовими ґрунтами і їх
комплексами.
IV1 - зниження витачівсько-бузької верхньоплейстоценової тераси (М. Ф. Веклич
та ін., 1975) заболочені, складені пісками дрібними, на алевритах, алевролітах,
глинах, пісках палеогену, з глибоким заляганням ґрунтових вод, зайняті
лугово-болотними, болотними та супіщаними ґрунтами;
IV2 - зниження витачівсько-бузької верхньоплейстоценової тераси (М. Ф. Веклич
та ін., 1975) сухі, представлені пісками з лінзами і прошарками суглинків, на
палеогенових відкладах, з глибиною залягання ґрунтових вод 0,8-2 м, зайняті
дерновими слаборозвинутими і розвинутими глейовими піщаними і глинисто-піщаними
ґрунтами;
IV3 - ділянки витачівсько-бузької верхньоплейстоценової тераси (М. Ф. Веклич та
ін., 1975) скучугурені, складені дрібними і середніми пісками до 1-2 м
перекладеними еоловими процесами, з глибиною залягання ґрунтових вод 2-5 м, на
палеогенових відкладах, зайняті дерново-, слабо -, середньо - та
сильнопідзолистими глейовими, піщаними і супіщаними ґрунтами і їх комплексами.
V3 - ділянки прилуцько-удайської верхньоплейстоценової тераси (М. Ф. Веклич та
ін., 1975) вирівняні, складені лесовидними просадковими суглинками, з глибиною
ґрунтових вод 2-5 м на алювіально-верхньоплейстоценових відкладах, зайняті
чорноземами глеюватими суглинистими.
Продовж. умовн. познач.
VI2 – кайдацько-тясминська середньоплейстоценова тераса (М. Ф. Веклич та ін.,
1975), складена просадковими лесовидними суглинками з горизонтами викопних
ґрунтів, на піщано-алювіальних середньочетвертинни