розділ 2.2. Трудові правовідносини у системі юридичних фактів
2.2.1. Класифікаційні дослідження правовідносин як елемента системи фактичних обставин. Розглянуте нами питання ролі юридичних фактів у динаміці трудових правовідносин є лише одним з аспектів загальної теми "юридичні факти та правовідносини". З нашої точки зору, при вивченні фактичної основи правовідносин трудового права обов'язково необхідно хоча б коротко зупинитися на розгляді ще одного питання цієї теми - визначити місце правовідносин у системі юридичних фактів. Вирішення цієї проблеми має винятково важливе значення для теорії юридичних фактів трудового права і пов'язане з виділенням окремої групи юридичних фактів - станів. Такі факти не просто сприяють розгортанню змісту трудових правовідносин, але й визначають сферу дії самої галузі. Стани, що виражаються у вигляді правовідносин, вказують на зміст галузевої правосуб'єктності. Тому без зображення їх місця у системі фактичних обставин та визначення особливостей побудови як юридичних фактів виклад буде неповним. Крім того, розгляд цього питання розвиває напрямок класифікаційних досліджень юридичних фактів і доповнить те, що вже було сказано вище.
Питання про правовідносини як юридичні факти у теорії права дискутується давно. Результати відповідних досліджень відрізняються один від одного ступенем визнання за правовідносинами значення похідних або самостійних фактів. Так, одні вчені - З.Д.Іванова /79/138, С.Ф.Кечек'ян /23/139, Р.О.Халфіна /53/140, правовідносини юридичними фактами не визнають, вважаючи, що юридичне значення мають факти виникнення, зміни або припинення самих правовідносин. Інші, - С.С.Алексєєв /24/141, О.В.Баринов /50/142, В.Б.Ісаков /3/143, О.А.Красавчиков /12/144, К.А.Стальгевич /80/145, Ю.К.Толстой /81/146, визнаючи за правовідносинами значення юридичних фактів, по-різному розуміють їх місце у системі юридичних фактів. Така полярність точок зору щодо природи одного і того ж явища викликає інтерес до цієї проблеми і свідчить про її перспективність для подальшого розвитку теорії юридичних фактів.
На нашу думку, питання про правовідносини у системі юридичних фактів виникло у зв'язку з відходом від абсолютизації "вольового" критерію і введенням у традиційну двочленну класифікацію юридичних фактів (події та дії) поняття "стану". Зупинимося на цьому більш детально.
Вчені, які заперечують наявність у "станів" якостей юридичних фактів, вважають, що юридичними фактами, які обумовлюють виникнення, зміну, припинення правовідносин, є саме виникнення або припинення тих чи інших станів. Ці юридичні факти повністю підпадають під категорію юридичних дій або подій. Так, С.Ф.Кечек'ян з цього приводу пише: "Одні правовідносини можуть виникати через виникнення того чи іншого стану, інші можуть приурочуватись до якого-небудь факту, що стався за наявності даного стану, наприклад встановлення непрацездатності близького родича... Що стосується самого стану, як такого, як деякого триваючого процесу, то він не породжує сам по собі ніяких правовідносин /23/147". Звідси, якщо стани входять до юридичних складів, передбачені гіпотезами норм, то вони виступають "передумовами" правовідносин, але юридичними фактами при цьому не являються. Тому розгляд стану як юридичного факту, на думку С.Ф.Кечек'яна, заснований на змішуванні фактичного складу з юридичним фактом.
Подібної точки зору дотримується і Р.О.Халфіна, вважаючи, що стан не може розглядатися як окремий вид юридичного факту, що він є видом або дії, або події. Юридичним фактом, що обумовлює виникнення, зміну чи припинення правовідносин, є виникнення або припинення того чи іншого стану. В якості аргументу на користь цієї точки зору вона зауважує, що "неможливо відмежувати стан від триваючих правовідносин /53/148".
З.Д.Іванова досліджує проблему правовідносин у розрізі співвідношення змісту правовідносин із змістом юридичних фактів, що їх спричиняють. На її думку, говорити про спільність змісту юридичних фактів та правовідносин можливо лише при розгляді актів і то лише умовно, оскільки змістом юридичних фактів є угода про права та обов'язки сторін, а змістом правовідносин - самі права та обов'язки. "Ототожнення та змішування змісту юридичних фактів та правовідносин веде кінець кінцем до ототожнення юридичних фактів і правовідносин /45/149".
Не погоджуючись з думкою О.С.Іоффе, що "... поряд з іншими явищами зовнішнього світу, у якості юридичних фактів можуть виступати самі цивільні права та правовідносини /5/150", З.Д.Іванова вказує на помилковість віднесення правовідносин до елементів фактичного складу. На її думку, "про існування будь-яких правовідносин можна судити лише на основі наявності юридичних фактів, що є підставами виникнення цих правовідносин.../79/151". Крім того, "правовідносини - це суб'єктивні права та юридичні обов'язки" і, з точки зору З.Д.Іванової, "ми не можемо їх віднести ні до подій, ні до дій /45/152". Тобто юридичними фактами є не самі правовідносини, а підстави їх виникнення.
Повністю протилежну позицію займає ряд авторів, які визнають за станом якості юридичного факту, хоча і серед них немає єдності. Так К.А.Стальгевич намагається ввести стан у якості третьої ланки класифікації, услід за подіями та діями /80/153. О.С.Іоффе пропонує виділити особливу групу юридичних фактів із загальним найменуванням юридичних обставин, під якими він розуміє "такі невольові явища, які існують постійно або тривалий час, породжують безперервно або періодично певні правові наслідки і не погашаються у однократному акті правової дії /5/154".
Це положення було піддане критиці О.А.Красавчиковим, який, з нашої точки зору, переконливо показав, що юридичні обставини можуть бути різновидом подій і двочленної класифікації юридичних фактів не порушують. Негативну оцінку О.А.Красавчикова отримала і пропозиція С.В.Курильова щодо виділення поряд з подіями і діями групи фактів - станів в залежності від характеру протікання явища /82/155. На думку О.А.Красавчикова, у цій класифікації о