РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ
2.1. Загальна характеристика матеріалів дослідження
Дана робота виконана на підставі комплексного дослідження 146 хворих на ХБХ, шифр К 81.1 за МКХ-10 [119, 166]. Діагноз встановлювався на підставі клінічних проявів, даних анамнезу, фізикального, лабораторного та інструментальних методів дослідження.
У всіх хворих основним діагнозом було встановлено ХБХ. Склад хворих за статтю і віком представлений у табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл обстежених хворих залежно від їх статі та віку
СтатьВік Всього
n, (%)до 20 років20-29 років30-39 років40-49 років50-59 років60 і більше роківжінки, n471621181581чоловіки, n291413141365Разом, n 61630343228146(%)4,11120,523,321,919,2100
Отже, жінок було більше, ніж чоловіків, що узгоджується з даними літератури про більшу частоту хронічного холециститу у жінок, ніж у чоловіків [106, 116, 143]. Середній вік хворих зіставив 44,0?3,2 роки, в межах від 16 до 78 років. Більша частина хворих була віком від 30 до 60 років - 65,7%, що підтверджує ураження ХБХ найбільш працездатної групи населення і також відображено в літературі [4, 40, 116, 149].
З даних анамнезу встановлено, що тривалість хвороби, хоча це досить суб'єктивний критерій, коливалась від кількох місяців до 28 років і в середньому склала 8,4?3,8 років. У переважної більшості хворих вона не перевищувала від 1 до 10 років (табл.2.2).
Таблиця 2.2
Розподіл обстежених хворих за тривалістю захворювання
Кількість хворихТривалість захворювання до 1 року1-5
років5-10 років10-20
роківбільше 20 роківРазомабсолютна, n2741332916146відносна, %18,528,122,619,911100
Обтяжена спадковість виявлена у 71 (48,6%) з 146 хворих, шкідливі звички - у 58 (39,7%), більшість чоловіки - 51 (87,9% від 58 осіб): у 46 паління, у 38 - вживання алкоголю (9 - зловживання, решта - помірне та незначне вживання). Порушення режиму, якості, достатності харчування - у 137 (93,8%). З перенесених інфекційних захворювань у 17 (11,6%) - вірусний гепатит, у 26 (17,8%) - часті вірусні респіраторні захворювання, у 14 (9,6%) - часті ангіни (рис. 2.1).
Рис.2.1. Дані анамнезу хворих на хронічний безкам'яний холецистит, які мають патогенне значення
Хворі, в залежності від мети і завдань дослідження, були розподілені слідуючим чином: у 60 хворих, відібраних сліпим методом, проведено дослідження моторно-евакуаторної функції ДПК та ЖМ і СфО за допомогою поліметричного дуоденального дослідження (ПДД). Дослідження скорочувальної функції ЖМ за допомогою ультразвукових функціональних проб проведено із контрольним подразником сульфатом магнія (60 осіб) та одноразовою дозою терапевтичних випробуваних засобів: у 60 осіб - під дією фебіхолу, у 66 - під дією галстени, у 49 - під дією гепабене, у 30 - з МВ "Солоний Лиман", у 30 - з МВ "Демидівська". Також з метою оцінки результуючої дії протилежних за фармакодинамікою засобів, холекінетика та спазмолітика, що іноді одночасно застосовуються при хронічному холециститі [4, 36, 40, 143], проведено дослідження скорочувальної функції ЖМ під одноразовою дією сульфату магнію на фоні дії бускопану (27 осіб).
Розподілення хворих цієї частини дослідження представлено в табл. 2.3.
Таблиця 2.3
Розподіл обстежених хворих по групах в залежності від вивчаємого засобу, під дією якого визначалась скорочувальна функція жовчного міхура
Групи хворих
Кількість
n =146 (100 %)з фебіхолом60 (41,1%)з галстеною66 (45,2%)з гепабене49 (33,6%)з мінеральною водою "Солоний Лиман"30 (20,5%)з мінеральною водою "Демидівська"30 (20,5%)з сульфатом магнію:60 (41,1%) з них група з сульфатом магнію + бускопан27 (18,5%)
У 30 хворих з гіпомоторною дискінезією ЖМ було проведено розроблене нами диференційоване лікування з урахуванням стану фазної моторики ДПК, постпрандіальної моторики ЖМ та СфО, а також підбору жовчогінних засобів за допомогою УЗ-проб. Ефективність його порівняна з лікуванням ХБХ за допомогою звичайних схем, без урахування додаткових факторів, у контрольній групі хворих (n=30).
Для оцінки результатів додаткових методів дослідження, як лабораторних, так і інструментальних, була використана контрольна група практично здорових осіб, n=30.
За основними показниками (стать, вік, тривалість захворювання) всі групи хворих були репрезентативними, що дало змогу зіставлення та достовірної оцінки результатів дослідження.
2.2. Методи дослідження
У всіх пацієнтів досліджено анамнез, проведені загальноклінічні фізикальне та лабораторні обстеження: загальний розгорнутий аналіз крові, загальний аналіз сечі, біохімічний аналіз складу сироватки крові (загальний білок, фракції, печінковий комплекс, амілаза, глюкоза), амілаза сечі, копрограма. Аналізи крові, сечі, калу проводились за стандартними методиками, наведеними в багатьох сучасних монографіях.
З інструментальних методів дослідження були застосовані: поліметричне дуоденальне дослідження (ПДД), ультразвукове дослідження (УЗД) гепатобіліарної системи з функціональними пробами, фіброгастродуоденоскопія, рН-метрія та інші необхідні для встановлення діагнозу обстеження.
ПДД проводилось за допомогою спеціального діагностичного комплекса. Він складався з аналізатора внутрішньопорожнинної моторної активності "2.935.002." виробництва заводу "Сатэл", 1990р., самописця "Н 3031-4" та спеціального гастродуоденального зонду. Зонд (патент № 17499 від 1997р. ) [114] має латексний балон, котрий поєднується повітроводом з датчиком тиску, розташованим в аналізаторі внутрішньопорожнинної моторної активності. Наявність оливи з отворами на кінці зонду дозволяє збирати дуоденальний вміст, зокрема жовч, а також вводити подразники. Реєстрація даних виконувалась візуально за відхиленням стрілки індикаторного прибору аналізатора внутрішньопорожнинної моторної активності і на плівці чорнилами за допомогою самописця, з швидкістю руху плівки 1 мм/с. Стандар