РОЗДІЛ 2
Теорія і практика підготовки майбутніх учителів початкових класів до
позаурочної виховної роботи
2.1. Проблема готовності студентів до виховної діяльності
Проблема готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності одержала
широке висвітлення в теорії і практиці, була предметом дослідження вчених у
різних галузях, з-поміж них: у педагогічній (Абдуліна О.О., Алексєєва О.З,
Арутюнова Г.О., Ахмедзянова Л.М., Богданова І.М., Ганюшкін А.Д., Дьяченко М.І.,
Жукенова К.А., Зязюн І.А., Ільїна Т.О., Кіт Г.Г., Кічук Н.В., Кондрашова Л.В.,
Кузьміна Н.В., Курлянд З.Н., Ліненко А.Ф., Нечаєва Л.В., Сластьонін В.О.,
Хмелюк Р.І., Цокур О.С., Ярошенко О.І.та ін.); юридичній (Васильєв Г.І.,
Ващенко І.В., Голосніченко І.П., Додін Є.В., Жалинський А.Є., Зелінський А.Ф.,
Морозов А.С.та ін.); медичній (Лавренко В.П., Матюшин І.Ф. та ін.);
інженерно-педагогічній (Белькевич Б.А., Зеєр Е.Ф., Зотєєва М.Н., Карпова Г.О.,
Підкасистий П.І., Ярмоленко П.А.та ін.)
Означена проблема досліджувалася в різних напрямках: готовність як
психологічний феномен (Ганюшкін А.Д., Дьяченко М.І., Кандибович Л.О., Козак
М.В, Левітов Н.Д, Моляко В.А, Проскура О.В., Ухтомський О.О.та ін.); готовність
до різних видів педагогічної праці вчителів-предметників (Деркач О.О., Мазуха
Д.С., Пастер І.В., Сластьонін В.О., Чайка В.М., Ярошенко О.І. та ін.);
готовність майбутніх учителів початкових класів до навчально-виховної
діяльності (Біла О.О., Бреус С.М., Волинець К.І., Заремба Л.В., Іванова Д.І.,
Ковальова Н.О., Ковальчук І.І., Хомич Л.О., Цибулько Т.Я. та інші).
Аналіз літератури (Абдуліної О.О., Алексєєвої О.З., Арутюнової Г.О., Жукенової
К.А., Іванової Е.Г., Канапацької О.Я., Кіт Г.Г., Нечаєвої Л.В., Ню Р.Л.,
Палагіної Є.С., Порохової І.С., Сагарди В.В., Шутяка В.Т. та ін.) дозволяє
визначити підготовку вчителя як систему змістовно-педагогічних та
організаційно-методичних заходів, що спрямовані на формування особистості
майбутнього педагога.
На сучасному етапі у психолого-педагогічній літературі з проблем підготовки
вчителя до професійної діяльності вживаються поняття “готовність до дії”,
“підготовленість до діяльності”, “готовність до діяльності”, “психологічна
готовність”, “готовність до педагогічної діяльності”. Кожне поняття несе своє
смислове навантаження, хоча вони й мають спільні риси.
Під готовністю до дії розуміється стан мобілізації всіх психофізіологічних
систем людини, що забезпечують ефективне виконання певних дій [209, с.75].
Під професійною готовністю людини розуміють ті якості, які визначаються
сукупністю спеціальних знань, умінь, навичок, обумовлюють її здатність
виконувати певну діяльність з тією чи іншою мірою якості [209, с.284].
Визначення готовності до професійної діяльності дає Л.В.Григоренко. За словами
автора, професійна готовність – це “сукупність професійно-педагогічних знань,
умінь, навичок та особистісних якостей, що забезпечують результативність роботи
шкільного вчителя” [57, с.41]. Однак автором не визначено, які саме якості,
знання, вміння, навички, що входять до структури готовності, не виділено
ставлення до педагогічної діяльності.
Процес формування особистості майбутнього фахівця, як стверджує Р.І.Хмелюк
[268, с.93], продовжується у вищій школі, але окрім загальних завдань
виховання, повинні вирішуватися і завдання професійної спрямованості виховання.
У вищій школі освіта виступає і як процес, і як результат засвоєння
систематизованих знань і способів пізнавальної діяльності.
Заслуговує на увагу дослідження А.Ф.Ліненко [135], у якому простежено історію
поняття “готовності”, дано глибокий аналіз сучасних досліджень з означеної
проблеми. Готовність розглядається як цілісне утворення, що характеризує
емотивно-когнітивну і вольову змобілізованість суб’єкта в момент його включення
в діяльність певної спрямованості.
Автор вказує на етапність у формуванні готовності майбутніх учителів до
професійної діяльності: І – довузівська підготовка (педагогічні класи,
профорієнтаційна робота у школі); ІІ – основний етап, навчання у вищому
навчальному закладі; ІІІ – професійна адаптація випускників педагогічних
навчальних закладів.
У низці досліджень (Богданова І.М., Заремба Л.В., Козак М.В., Мороз О.Г. та
ін.) запропоновано розглядати структуру професійно-педагогічної готовності
майбутніх фахівців як цілісне утворення особистості, що включає три компоненти:
мотиваційний, оцінний, операційний [26, с.36].
М.В.Козак характеризує професійно-педагогічну готовність учителя як
інтегративну якість особистості педагога, що включає змістовий, мотиваційний і
процесуальний компоненти, які проявляються і реалізуються в цілісній системі
педагогічної взаємодії вчителя і учнів [105].
Л.В.Заремба пропонує такі структурні компоненти готовності до позаурочної
діяльності: мотиваційні, особистісні, комплексні [76].
Питання цілісності підготовки вчителя підіймає у своєму дослідженні З.Н.Курлянд
[133]. Цілісність підготовки вчителя передбачає таку організацію
навчально-виховного процесу, при якій стимулюється активний стан усіх
структурних компонентів особистості майбутнього вчителя у їх єдності. Це стає
можливим, якщо навчально-виховний процес, спрямований на підготовку майбутніх
учителів, включає студентів у різноманітні види діяльності, які допомагають
засвоїти не лише необхідні знання зі спецпредметів, а й розвивають педагогічні
здібності і вміння, творчий потенціал, формують навички управління своїми
психічними станами.
Готовність до педагогічної діяльності в загальних рисах характеризує і
готовність до виховної позакласної та позашкільної роботи
- Київ+380960830922