РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ
2.1. Особливості укладання договору лізингу та документального оформлення лізингових операцій
В літературі досить часто автори використовують терміни "договір лізингу", "лізинговий контракт" та "лізингова угода" як синоніми.
В українському праві під договором розуміють акт обміну або зобов'язання його здійснити; угода - це домовленість з одночасним здійсненням акту обміну [202]. Тобто поняття договору з українським цивільним законодавством співпадає з поняттям угода.
Ми вважаємо, що функцією договору є регулювання ринкових відносин з обміну прав і об'єктів власності. Угода - економіко-правова категорія, яка проявляється через обмін певними благами, правами власності на підставі волевиявлення (згоди) сторін.
А тому, з економіко-правової точки зору, словосполучення "лізингова угода" є найбільш точним і виражає прояв волевиявлення суб'єктів лізингу через передачу, отримання та викуп об'єкта лізингу.
Як зазначає В. Хойєр, у зв'язку з правом власності лізингодавця на інвестиційний об'єкт лізингові операції з точки зору свого оформлення і здійснення з самого початку відрізняються від звичайних банківських і кредитних операцій [197, с. 111].
В англійському праві договори лізингу та майнового найму відносяться до групи відносин, які називаються залежним утриманням.
В залежності від конкретних умов лізингова угода може забезпечуватися цілим комплексом господарських взаємопов'язаних договорів. Центральне місце тут займають обов'язкові договори, в яких має місце передача майна (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Система господарських договорів за лізинговою угодою за В. Горемикіним [51, с. 87]
Актуальним питанням є розмежування договору лізингу від інших суміжних договорів. На сьогодні існують два основних підходи до розв'язання цього питання. Перший полягає у поясненні всього комплексу відносин, що виникають при лізингу, за допомогою договору прокату, договору оренди, кредитного договору та інших. Взаємозв'язок та відмінні риси зазначених категорій нами було розглянуто вище.
Проте економічна сутність лізингової угоди має нову якісну характеристику, яка не може бути врахована традиційними законодавчими нормами та правилами. В цьому і полягає другий підхід до визначення юридичної природи договору лізингу.
В економічній та юридичній літературі досить широко висвітлені питання про функції договору. Більшість авторів виділяють наступні функції договору: ініціативна, програмно-координаційна, інформаційна, гарантійна, правозахисна [143, с. 137].
Лізингова угода, як і будь-який господарський договір, виконує складні та різноманітні функції, які можна об'єднати у дві основні групи: загальні та специфічні (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Функції лізингового договору
Будь-яка лізингова угода, передусім, має бути дійсною, що визначає наступна сукупність умов:
1) законність змісту - відповідність вимогам законодавчих і нормативних актів;
2) здатність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь в угоді;
3) відповідність волі та волевиявлення сторін;
4) дотримання форми угоди.
Всі інші угоди, які не відповідають зазначеним вимогам, є недійсними.
Договір лізингу згідно Закону України "Про лізинг" укладається у формі багатосторонньої угоди за участю лізингодавця, лізингоодержувача, продавця об'єкта лізингу або двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем [71, ст. 6 п. 1].
Традиційно прийнято розрізняти усну, письмову та нотаріальну форми угод, але не багатосторонню та двосторонню її форми, як це передбачено законодавством.
Істотні умови договору лізингу визначені Законом України "Про лізинг". Істотними визнаються умови, які є необхідними та достатніми для укладання договору. До них відносяться умови про предмет договору, а також ті, відносно яких наполягала одна із сторін.
При чому передбачення в якості істотних умов лізингових договорів "найменувань його сторін" є юридично некоректним, оскільки істотними умовами договору є ті, за якими сторонам необхідно досягти згоди [202, ст. 153]. Питання ж про найменування юридичних осіб вирішуються, як правило, їх засновниками і фіксуються в установчих документах та свідоцтві про державну реєстрацію; а в договір ця інформація переноситься в якості реквізитів сторін угоди. Але у будь-якому випадку - не в якості обов'язкових умов, щодо яких сторони мають досягти згоди.
Закон України "Про лізинг" допускає термінологічну плутанину, передбачаючи в якості істотних умов договору лізингу - "умови і строки поставки" об'єкта лізингу [71, ст. 7 п. 1], а також "передачу об'єкта лізингу" [там же, ст. 9 п. 1]. При цьому варто відмітити, що термін "поставка" у випадку лізингу є неприйнятним, оскільки поставка передбачає передачу певної продукції у власність (оперативне управління у випадках з державною власністю) [202, ст. 245], тоді як лізинг передбачає передачу майна у користування.
Вважаємо за доцільне усунути з істотних умов договору лізингу умови переоцінки об'єкта лізингу. Таким чином сторонам договору буде надано право самостійно вирішувати питання про доцільність включення відповідних положень до конкретного договору лізингу.
Крім того, доцільно передбачати умови страхування об'єкта лізингу в якості істотних умов лізингового договору тільки у тих випадках, коли таке страхування є обов'язковим за законодавством, або коли сторони договору самі визнали таке страхування за необхідне.
В якості суттєвих умов лізингового договору, на нашу думку, умови реєстрації об'єкта лізингу слід передбачати тільки у випадках, коли така реєстрація є обов'язковою за законодавством України або якщо сторони договору лізингу дійшли висновку про необхідність здійснення такої реєстрації (при наявності технічної можливості її здійснення).
В деяких країнах введено спеціальну реєстрацію договорів лізингу з метою сповіщення широкого кола осіб про дійсного носія права власності. Необхідність оприлюднення цих договорів передбачена у Франції декрет