РОЗДІЛ 2
ВІДОБРАЖЕННЯ АМОРТИЗАЦІЇ В ОБЛІКУ
2.1. Методи нарахування амортизації
У процесі реформування економічних відносин загалом і системи бухгалтерського
обліку зокрема, вітчизняні підприємства отримали можливість формувати власну
амортизаційну політику. Стандарти бухгалтерського обліку дають змогу
реалізувати багатоваріантні підходи до розрахунку розміру амортизаційних
відрахувань з метою забезпечення відтворення основних засобів й ефективного
управління витратами і, відповідно, фінансовими результатами. Так, підприємства
самостійно визначають вартість, яка амортизується, обирають метод нарахування
амортизації і термін корисного користування основних засобів, які прямо
впливають на розмір амортизаційних відрахувань звітного періоду.
Головне завдання амортизації основних засобів – це забезпечення відтворення
об’єктів основних засобів. Механізм нарахування амортизації – застосування
методів амортизації і термінів корисного використання об’єктів, має бути
спрямований на досягнення цієї мети.
На визначення терміну корисного використання об’єктів основних засобів
безпосередньо впливають особливості їх експлуатації, очікувана продуктивність,
фізичний і моральний знос, правові й інші обмеження. Разом з тим, на вибір
методу нарахування амортизації більшою мірою впливають обрана стратегія
розвитку підприємства і функціональне призначення об’єктів (рис. 2.1).
Рис.2.1 Схема впливу чинників на розмір амортизаційних відрахувань
У процесі використання основних засобів зменшується їхня споживча вартість і
корисність, але об’єкт фізично не зникає. Тому навіть при виведенні об’єкта з
експлуатації він має вартість. Ця особливість основних засобів зумовила
виникнення категорії ліквідаційної вартості, що являє суму коштів або вартість
інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації)
необоротних активів після закінчення терміну використання, за вирахуванням
витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією) [36].
Неодмінною складовою розрахунку розміру амортизаційних відрахувань є вартість,
яка амортизується. Саме вона виступає базою для обчислення суми амортизації.
Згідно з ПСБО 7 “Основні засоби” вартість, яка амортизується, – це первісна
вартість або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їхньої
ліквідаційної вартості [131].
Щорічна сума амортизації розподіляється між роками протягом терміну
використання в залежності від обраного методу нарахування амортизації.
О.Кузьмін, С.Князь та Н.Тувакова розглядають методи амортизації не як умову
відтворення основних засобів, а як інструмент впливу на ціноутворення та
результати діяльності підприємств. Тому підприємства за результатами кожного
звітного місяця мають здійснювати розрахунок через зміну методу амортизації, що
потребує наступної послідовності дій:
Прогнозування обсягу продажу продукції на найближчий звітний період за
заявками-замовленнями торговельних підприємств.
Прогнозування зміни ціни з урахуванням кон’юнктурного, сезонного попиту на
товар тощо.
Розрахунок норм амортизації за різними методами з метою порівняння зміни
розміру собівартості продукції.
Прогнозування ціни продукції з урахуванням вибраного методу амортизації
[87,с.22].
Такий підхід спрямовано на забезпечення прибутковості підприємства шляхом
регулювання собівартості продукції через зміну розміру амортизаційних
відрахувань. Він має ряд серйозних недоліків. По-перше, автори пропонують
обирати оптимальний метод нарахування кожного місяця, що роботи не можна через
порушення принципів бухгалтерського обліку: послідовності, історичності та
обачності. У сільському господарстві продукція рослинництва виробляється
протягом кількох місяців, тому щомісячний перегляд методів амортизації також не
має сенсу через відсутність фактичної собівартості продукції. По-друге, процес
нарахування амортизації забезпечує перенесення вартості на собівартість
продукції та забезпечує накопичення коштів для подальшого відтворення основних
засобів. Тому однобічний підхід до вибору методів амортизації матиме негативні
наслідки щодо відтворення основних засобів. Слід комплексно підходити до вибору
методу амортизації, враховуючи всі функції амортизації. Визначення методу
амортизації як інструменту впливу на ціноутворення і результати діяльності не
повною мірою відображає його сутність. На наш погляд, можна запропонувати
наступне визначення методу нарахування амортизації.
Метод амортизації – це прийом, який забезпечує систематичність у розподілі
вартості об’єктів основних засобів протягом їх корисного використання. За
період знаходження основних засобів на підприємстві повинна бути накопичена
сума через систематичне віднесення частки вартості об’єктів до витрат
виробництва.
Багатоваріантність методів амортизації зумовлена існуванням різних підходів
стосовно бази нарахування амортизації (рис. 2.2). Так, найчастіше
використовується група методів нарахування амортизації, які базуються на часі
використання основних засобів. Тобто термін корисного використання становить
декілька років, і кожного року нараховується певна сума амортизації. Цей підхід
має перевагу в тому, що по закінченню терміну корисного використання вартість
основних засобів, яка амортизується, буде повністю перенесена на собівартість
продукції і створяться умови для подальшого оновлення основних засобів.
Рис. 2.2 Класифікація методів амортизації основних засобів
У другій групі методів амортизація визначається з урахуванням інтенсивності
експлуатації основних засобів. Тобто річна сума амортизац