Ви є тут

Облік і аудит власного капіталу аграрних підприємств: теорія і практика

Автор: 
Мельничук Вікторія Василівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
3403U004320
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ В АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

2.1 Облік статутного капіталу в акціонерних товариствах

В сучасній українській економіці капітал підприємства виступає як найважливіша економічна категорія і є одним з порівняно нових об'єктів бухгалтерського обліку. Основу власного капіталу підприємства складає статутний капітал, зафіксований в його установчих документах. Він є необхідною умовою утворення і функціонування будь-якої юридичної особи.
Загальне поняття "статутний фонд" і "статутний капітал" ще недостатньо розроблено юридичною наукою, законодавством та практикою. Єдине і найповніше законодавче визначення поняття "статутний фонд" міститься у п. 65 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні (цей нормативно-правовий документ утратив чинність 28.02.2000р.). У ньому зазначено , що статутний фонд - це сукупність внесків (у грошовому вираженні) учасників (власників) у майно при створенні підприємства для забезпечення його діяльності у розмірах, визначених установчими документами. Зазначимо, що таке визначення статутного фонду збігається з розробленим і юридичною наукою.
У сучасному бухгалтерському обліку взагалі відмовляються від поняття "статутний фонд", надаючи перевагу поняттю "статутний капітал". Тут статутний капітал розглядається як зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, що є внеском власників (учасників) у капітал підприємства [152,с.7]. Підприємства, для яких не передбачено фіксованої суми статутного капіталу, відображають на даній статті Балансу суму фактичного внеску власників до статутного капіталу підприємства. Крім того, згадується статутний капітал і в П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал" [132].
У п.1.8 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" фактично ототожнено поняття "статутний капітал" і "статутний фонд" [52]. Узагальнивши чинне податкове законодавство, дійдемо висновку, що поняття "статутний фонд" тут безпосередньо пов'язується з поняттям "корпоративні права", тобто він розглядається більше зі сторони засновників підприємства [156,с.59].
Розмір статутного капіталу (у разі його наявності) та склад внесків засновників товариства обов'язково відображаються в установчих документах суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.
Таким чином для деяких організаційно-правових форм обов'язковість статутного капіталу прямо передбачена чинним законодавством. Це, насамперед, Законом України "Про господарські товариства": ст.24 (акціонерні товариства), ст.50 (товариства з обмеженою відповідальністю), ст65 (товариство з додатковою відповідальністю) [51]. Для інших видів підприємств таких прямих вказівок про обов'язковість статутного капіталу в чинному законодавстві немає. Так, у колективних сільськогосподарських підприємствах було передбачено створення пайового фонду, який, однак, не є аналогом статутного фонду.
Вищевикладене, однак, не означає, що засновник при створенні будь-якого іншого підприємства (приватне, державне, комунальне тощо) не може прийняти рішення про формування його статутного капіталу, тобто про забезпечення нового підприємства певним стартовим капіталом так як це не заборонено чинним законодавством. Можливість створення статутного капіталу на підприємствах усіх організаційно-правових форм (а не лише тих, де це прямо передбачено законом) встановлено й у п.1.8 ст.1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"[52]. Разом з тим, практика функціонування підприємств доводить необхідність створення статутного капіталу, оскільки, здійснюючи свою діяльність та вступаючи у взаємовідносини з іншими господарюючими суб'єктами підприємство повинно мати гарантії своєї стабільної діяльності, яким виступає статутний капітал (рис. 2.1).

Є

Рис.2.1. Роль статутного капіталу

Якщо засновник приймає рішення наділити своє підприємство статутним капіталом у момент його створення, то це слід відобразити в установчих документах (статуті, установчому договорі, положенні про підприємство тощо), тобто тут фіксується сам факт наявності статутного фонду (капіталу) і його розмір. У противному разі виникне проблема з корпоративними правами, їхньою передачею і наступним оподаткуванням (за змістом п.1.8ст.1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємства" корпоративні права існують тільки там, де є статутний фонд). При відсутності на підприємстві статутного фонду і, відповідно, корпоративних прав передача майна такому підприємству буде оподатковуватись податком на загальних підставах [156,с.60].
Наступним важливим аспектом формування статутного капіталу є склад внесків. Загальне правило, сформульоване у ст.13 Закону "Про господарські товариства", зазначає, що внесками засновників та учасників господарського товариства до статутного капіталу можуть бути: будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою, та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в т.ч. на інтелектуальну власність), грошові кошти, у т.ч. в іноземній валюті. Простіше кажучи, вкладом можуть бути будь-які цінності, крім тих, що вилучені з вільного обігу або обмежені у ньому (наприклад, об'єкти виняткової власності народу України). Згідно з тією ж статтею забороняється використовувати для формування статутного капіталу бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу (щоправда, згідно ст.7 Закону "Про банки та банківську діяльність" норма щодо бюджетних коштів не стосується формування статутного капіталу бюджетних організацій) [152,с.3]. Склад внесків до статутного капіталу наведено на рис.2.2.

Рис. 2.2 Склад внесків до статутного капіталу підприємства
Вклади засновників (учасників) підприємства повинні вноситися у строки, передбачені законодавством та установчими документами.
Якщо ст