РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ПРОГРЕСИВНИХ МЕТОДІВ ОБЛІКУ
ВИТРАТ
2.1. Організація аналітичного обліку витрат на виробництво в сільському
господарстві
Стан виробництва характеризується рівнем його технології, ступенем використання
досягнень науково-технічного прогресу, місцем і роллю працівника у виробничих
процесах та можливостями задоволення соціально-економічних його інтересів.
Обмеження ресурсів і досягнення запланованої ефективності потребують постійного
зіставлення понесених витрат з отриманими результатами. В цілому механізм
господарювання підприємства та його дієвість визначаються рівнем управління
витратами. Вимоги управління передбачають вивчення методики та організації
обліку витрат виробничої діяльності, повне використання їх можливостей,
необхідність розробки для підприємств системи контролю за собівартістю
продукції виробничих підрозділів на основі розширення аналітичності
застосованих в обліку групувань витрат [18].
Традиційна система калькулювання собівартості на основі повного розподілу
витрат не завжди забезпечує їх документування, оскільки не витримується принцип
відповідності зафіксованих витрат факторам, що їх спричинили. Внаслідок цього
інформація про структуру витрат може неадекватно характеризувати їх рівень. Це
пов’язане з тим, що накладні витрати відносяться на об’єкт калькулювання за
різними базами розподілу, причому до остаточного калькулювання собівартості
одиниці продукції перерозподіл витрат здійснюється неодноразово. Вважається, що
величина всіх накладних витрат може розподілятися пропорційно до сум прямої
оплати праці, матеріалів, машинного часу або за іншою базою.
Крім того, при калькулюванні собівартості на основі повного розподілу витрат
прибуток, що виявляється у місячній звітності, залежить не лише від обсягу
збуту, а й від обсягу виробництва, тобто від розміру запасів, на які припадає
значна частина накладних витрат. Внаслідок такого розподілу постійних накладних
витрат виникає загроза неправильної оцінки порогу рентабельності [63].
Облік витрат - це сукупність свідомих дій, спрямованих на відображення
операцій, що відбуваються на підприємстві протягом певного часу. Це
відображення процесів постачання, виробництва і реалізації продуктів праці. За
допомогою кількісного вимірювання в натуральних та грошових вимірниках,
реєстрації, групування і аналізу в потрібних розрізах формують показник
собівартості готової продукції [18].
Облікове відображення забезпечує отримання інформації, необхідної для того, щоб
управляти процесами виробництва на підприємстві за умови використання обмежених
ресурсів і оцінювати його діяльність шляхом обчислення показників кінцевих
фінансових результатів.
Проте визначення сутності обліку витрат на виробництво, крім процедурної
сторони повинне охоплювати різноманітність підходів до організації
управлінського обліку виробничої діяльності або трансформації обліку витрат на
виробництво. Саме облік, що забезпечує інформаційний потік, обернений процесу
управління, буде не лише відображати дійсність, але й готувати інформацію для
моделювання економіки підприємства в майбутньому [18, 107].
Визначення категорії „витрати”, наведене в П(С)БО 16 „Витрати” та в „Методичних
рекомендаціях з планування, обліку і калькулювання собівартості (робіт, послуг)
сільськогосподарських підприємств” не є економічно виваженим. Згідно даних
нормативних документів, витратами звітного періоду визнаються зменшення активів
або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу
підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або
розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів
або збільшенням зобов’язань.
Якщо зазначені в цих нормативних документах положення розуміти так, як їх
охарактеризовано, то можна прийти до висновку, що в них закладено відмову від
одного з основних елементів методу бухгалтерського обліку - від подвійного
запису, згідно якого кожна бухгалтерська операція записується двічі: зі
збільшенням розміру активів відбувається виникнення зобов’язань, а зі
зменшенням активів – навпаки.
Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) формуються за центрами
відповідальності та об’єктами обліку, планування та калькулювання собівартості
продукції (робіт, послуг). Центрами відповідальності виступають
внутрішньогосподарські підрозділи, що функціонують на засадах госпрозрахунку.
Їх склад визначається з урахуванням виробничої та організаційної побудови
підприємства, порядку закріплення засобів виробництва тощо.
Залежно від конкретних умов виробництва, структури управління, системи оплати
праці, визначення та розподілу госпрозрахункового доходу бухгалтерія
підприємства облік витрат може вести в цілому за конкретними виробничими
підрозділами без деталізації за окремими об’єктами. Фактичні витрати підрозділу
розподіляють між окремими культурами пропорційно до планових витрат, а за їх
відсутності - до нормативних витрат згідно з технологічними картами чи
укрупненими нормативами. Собівартість одержаної продукції визначається у
загальноприйнятому порядку [74].
В плануванні і бухгалтерському обліку визначають собівартість реалізованої
продукції та виробничу собівартість.
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої
собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного
періоду, розподілених загально виробничих та наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)
- Київ+380960830922