РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ СПРЯМУВАННЯ ОБЛІКУ ЦІНОВИХ ЗМІН
2.1. Загальна характеристика методів обліку цінових змін
Основною умовою підвищення ефективності рішень в умовах цінових змін є застосування методик, які дають можливість врахувати в бухгалтерському обліку та звітності вплив зазначеного явища. Це дозволяє більш точно встановити фактичну вартість усіх ресурсів підприємства на дату балансу, відобразити величину його витрат та доходів у порівняльних цінах, визначити монетарний прибуток (збиток), тим самим подолати обмеження традиційної облікової системи, які призводять до особливо негативних наслідків при зростанні цін. Як справедливо вказує з цього приводу Д.П.Уілсон, "облікова професія має відмовитися від думки, що облік - це проста та рутинна підготовка цифр відповідно до загальноприйнятих принципів, та ставити за самоціль надання інформації, що суперечить меті, для якої вона готується" [203, с.130]. Таким чином, необхідність удосконалення принципів підготовки фінансової звітності для збереження її якісних характеристик, перш за все достовірності та доречності, зумовила виникнення терміну "облік цінових змін".
Слід відмітити, що хоча багато авторів [159,167,175,178,183,190] широко застосовують зазначений термін як альтернативу традиційній обліковій системі, а дискусії з питання його призначення набули "найактуальнішого та найгострішого характеру серед бухгалтерських проблем на початку 70-х років" [144, с.50], в економічній літературі немає єдиного трактування сутності обліку цінових змін. Так, одні економісти [162,168,1185] вважають, що його мета полягає у створенні "однорідного" вимірника об`єктів обліку, тобто такої одиниці вимірювання, чия вартість залишається незмінною в будь-якому періоді. Такі погляди переважали на початку 20 століття в роки Великої депресії, для якої характерний високий рівень інфляції. Звідси синонімом обліку цінових змін стало поняття "інфляційний облік", оскільки необхідно було оцінити вплив знецінення грошової одиниці на показники звітності підприємства. Пізніше ця мета трансформувалася так, що облік в умовах цінових змін має надавати інформацію про вплив інфляції на майбутні грошові потоки. На думку інших авторів [121,123,195], удосконалення обліку та звітності в періоди цінових змін має забезпечити розрахунок вартості бізнесу.
Така зовнішня неузгодженість щодо цілей та об`єктів обліку цінових змін має логічне пояснення. Об`єктивне існування кількох видів цінових змін, багатофакторний підхід до їх виникнення, а також різноманітні результати їх впливу на показники фінансового стану, результатів діяльності та грошових потоків дійсно вимагає їх окремого розгляду. Саме тому потреба подолати недосконалість одиниці вимірювання, з одного боку, та переглянути методи оцінки, які традиційно застосовуються системою обліку, з іншого, спричинила різне трактування обліку цінових змін серед дослідників. Отже, цілком правомірним є виділення кількох взаємопов`язаних завдань обліку цінових змін:
* досягнення більш значущих результатів порівняння фінансових показників за різні періоди особливо, коли, по-перше, підприємство придбає подібні активи у різні звітні періоди та, по-друге, коли подібні активи надходять на різні суб`єкти господарювання протягом різних проміжків часу;
* отримання інформації, яка у найкращий спосіб висвітлить вплив зміни купівельної спроможності грошової одиниці на показники підприємства залежно від операційних характеристик його поточної діяльності і природи галузі;
* поліпшення бази для прийняття поточних і довгострокових рішень, які базуються на облікових даних, наприклад, для розрахунку показників внутрішньої та облікової норми прибутковості інвестиційних проектів.
Поряд з тим слід зазначити, що значна кількість авторів [140,149,174,175] вважає облік цінових змін засобом удосконалення обліку власного капіталу виходячи з економічної природи останнього. Так, С.А.Коце відмічає: "Мета обліку цінових змін полягає у поданні правдивої інформації про фінансовий стан через створення відповідних резервів в капіталі підприємства, величина яких відповідає наслідкам дії цінових змін" [162, с.14]. Подібний підхід є найбільш повним та обґрунтованим, оскільки господарський цикл підприємства починається з формування власного капіталу і спрямований на його просте або розширене відтворення, а величина капіталу визначається вартістю активів і зобов`язань. Тим самим відбувається поєднання вищерозглянутих поглядів, оскільки відповідно до принципів діалектики дослідження економічного поняття (явища) передбачає розгляд всіх його елементів в їх русі, єдності та взаємозв`язку. Таким чином, ключова роль власного капіталу в діяльності підприємства зумовлює призначення обліку цінових змін, який являє собою сукупність методів, що спрямовані на забезпечення збереження зазначеного елементу звітності за будь-яких умов. В зв`язку з цим, вважається за доцільне розглянути поняття "концепція збереження капіталу", яке широко використовується в зарубіжній економічній літературі.
Основна ідея концепції збереження капіталу полягає в тому, що підприємство відновлює свій власний капітал за умови, якщо на кінець періоду його величина не менша ніж була на початок періоду. Звідси будь-які вигоди, отримані за звітний період, що можуть бути розподілені без порушення інтересів власників, вважаються прибутком, а суму, необхідну для відновлення початкового рівня капіталу, слід розглядати як спеціальний резерв, споживання якого не передбачається.
Відповідно до визнаних у розділі 1 видів капіталу розрізняють концепції їх збереження. Найпоширенішими є концепція збереження фінансового капіталу та концепція збереження фізичного капіталу, витоки яких полягають в наукових поглядах представників економічних шкіл персоналістів та інституалістів (рис.2.1).
Сутність концепції збереження фінансового капіталу можна визначити так. Прибутком за рік вважаються будь-які вигоди, які отримані впродовж року і можуть бути розпод