Розділ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика матеріалу
Асфіксія, що виникає при повішенні, приводить до серйозних метаболічних змін в організмі. Ацидоз та тканинна гіпоксія стимулюють симпато - адреналову систему організму, яка реагує підвищеною секрецією катехоламінів - адреналіну та норадреналіну. Ці біологічно-активні речовини, передусім, впливають на серцево - судинну систему. Прояви цього впливу являють собою загальну реакцію організму на повішення. Крім загальної реакції існує ще й місцева, яка проявляється в шкірі, і є результатом її відповіді на дію петлі.
Алгоритм визначення зажиттєвості повішення наведено на рисунку 2.1. Відповідно до цього алгоритму встановлення зажиттєвості повішення передбачає вивчення загальної та місцевої реакції організму. Визначення загальної реакції включає дослідження таких об'єктів, як перикардіальна рідина, ліквор, в яких досліджують вміст катехоламінів, та міокард, в відділах якого проводять гістологічне виявлення катехоламінових уражень.
Вивчення місцевої реакції включає дослідження вмісту катехоламінів в странгуляційній борозні та інтактній шкірі поряд розташованих ділянок.
З метою дослідження можливості виявлення катехоламінів - адреналіну та норадреналіну в гнильно змінених тканинах нами проведене його визначення в шкірі в різний термін післясмертного періоду шляхом моделювання процесів гниття в експерименті.
Рис. 2.1 АЛГОРИТМ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ЗАЖИТТЄВОСТІ ПОВІШЕННЯ
Забір секційного судово-медичного матеріалу проведено від 81 трупу осіб в віці від 13 до 97 років, причиною смерті яких були механічна асфіксія через повішення, гостра та хронічна ішемічна хвороба серця. Судово - медичне дослідження трупів проводилось в Київському міському бюро судово-медичної експертизи.
Матеріал для дослідження вилучали під час розтину трупів через 12 - 72 години після настання смерті. При цьому ліквор вилучали в кількості не менше 5 мл з великої потиличної цистерни мозку шляхом субокципітальної пункції.
Перикардіальну рідину вилучали шприцем після обережного розтину перикарду в повному об'ємі, але не менше 2 мл.
Забір матеріалу для вивчення місцевої реакції шкіри на дію петлі проведено від 30 трупів осіб, померлих від повішення. Странгуляційна борозна розташовувалася в верхній третині шиї, мала косо-висхідний напрямок, була незамкнена. Вузол розташовувався типово - в ділянці потилиці або ж атипово - в ділянці бокової або передньої поверхні шиї. Борозни були темно-брунатного кольору, пергаментної щільності. Странгуляційну борозну вилучали в вигляді ділянки шкіри довжиною 1,5-2 см. Крім того, в якості контролю в усіх випадках вилучали аналогічну ділянку з поряд розташованої непошкодженої шкіри на відстані 2 см зверху або знизу від борозни. Під час вилучення матеріалу його оберігали від контакту з водою.
Оскільки досліджували зажиттєву странгуляційну борозну, було визнано доцільним для подальшого
дослідження провести моделювання післясмертної странгуляційної борозни. Для цього на шию 10 трупів осіб, що померли раптово, накладували м'яку петлю, в результаті дії якої формувалась післясмертна странгуляційна борозна в термін до 6 годин після настання смерті. Вивчений матеріал наведено в таблиці 2.1.
Відповідно до даних, наведених в таблиці, при повішенні вивчено 148 об'єктів - ліквору, перикардіальної рідини, непошкодженої шкіри та відділів міокарду.
В групі порівняння, до якої входили випадки гострої та хронічної ішемічної хвороби серця, вивчено відповідно 40 та 106 об'єктів. Причому, на трупах осіб, що вмерли від хронічної ішемічної хвороби серця, проводили моделювання післясмертних борозен, кількість яких разом з контрольною шкірою склала 20 об'єктів.
При розробці умов екстракції було досліджено 140 об'єктів неушкодженої шкіри. Вплив процесів гниття на можливість виявлення катехоламінів було досліджено на 70 об'єктах неушкодженої шкіри, яка була розподілена на 7 досліджуваних груп відповідно до 1-7 денного терміну післясмертного періоду. При цьому процес гниття був модельований впродовж 6 діб після настання смерті.
Таким чином, загальна кількість об'єктів, які було досліджено для розробки проблеми встановлення зажиттєвості повішення за рівнем катехоламінів в біологічних рідинах та шкірі, а також за морфологічним проявом їх дії на міокард, вцілому склала 504 об'єкти.
Таблиця 2.1
ВИВЧЕНИЙ МАТЕРІАЛ
№ОБ'ЄКТКількість об'єктівУсьогоПовішенняГрупа порівнянняГІХСХІХС1.Ліквор29528622.Перикардіальна рідина29528623.Странгуляційна борозна3010*404.Непошкоджена шкіра (контроль)3010*405.Міокард303030906.Шкіра для моделювання гниття707.Шкіра для розробки методики140Усього14840106504
* - странгуляційні борозни було змодельовано на трупах осіб, що померли раптово.
2.2. Методика вивчення катехоламінів
в біологічних об'єктах
Для виявлення кількісного вмісту катехоламінів в біологічних об'єктах існує ряд методів [21]. Зокрема, флюориметричні, в основу яких покладено здатність катехоламінів утворювати адренохроми, які можна виявити на флюориметрі.
Так, за методом Паю[108], попередньо з біологічного об'єкту, наприклад, плазми, видаляють білки, застосовуючи 4N НСLO4. Катехоламіни виділяють хроматографічно, пропускаючи розчин через AL2O3. Надалі їх елюють з оксиду алюмінію розчином оцтової кислоти, при додаванні в який К3Fe(CN)6 утворюються адренохроми. Кількість адренохромів визначають флюориметрично.
Однак, зазначений метод має ряд недоліків:
- рН центрифугата доводять 5 N NH4OH до 8.0 - 8.5. А як відомо, катехоламіни в лужному середовищі руйнуються,
- незручність роботи з AL2O3 ( хімічний реагент має непросту технологію готування, повинний мати постійну поглинаючу здатність,
- повинна бути постійна швидкість проходження розчину через колонку з AL2O3,
- неможливо відразу проводити вимір