РОЗДІЛ 2
ВИЩІ ТА ЦЕНТРАЛЬНІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО НАПРЯМУ:
ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК
2.1. Особливості розвитку органів виконавчої влади соціального напряму
До цієї групи вищих, центральних і прирівняних до них органів виконавчої влади Української Держави 1918 р. відносимо системи виконавчих органів таких міністерств: народної освіти та мистецтва, народного здоров'я та опікування, сповідань і праці.
Міністерство народної освіти та мистецтва Української Держави було визначено як вищий урядовий орган виконавчої влади, який здійснював розробку і проведення у життя рішень гетьмана та уряду у галузі освіти і мистецтва. Це міністерство у своєму становленні пройшло ряд етапів. По-перше, у спадок від УНР воно отримало назву "Міністерство народної освіти". По-друге, питання мистецтва вирішено було передати новоствореній структурі - Головному управлінню мистецтв і національної культури при Міністерстві народної освіти та мистецтва, яке мало статус центрального органу виконавчої влади. Відповідна структура центральних установ Міністерства народної освіти та мистецтв наведена у додатку Д. 4.
За весь час Гетьманату було призначено трьох міністрів освіти та мистецтва: Василенка М.П [45, с. 2], Стебницького П.Я [76, с. 1] та Науменка В.П [80, с. 1]. Всі вони були відомими культурними та освітніми діячами-фахівцями. Товариші міністра теж призначалися із спеціалістів, досвідчених у цій сфері. Так, наказом гетьмана від 29 травня 1918 р. за № 39 тимчасово виконуючим обов'язки товариша міністра освіти із залишенням за ним попередніх посад було призначено проректора і професора Харківського технологічного інституту, інженер-технолога Красусского Івана Адамовича [52, с. 1].
До системи міністерства із статусом урядових органів входили такі департаменти: вищої та середньої школи, нижчої освіти, професійної освіти та позашкільної освіти і дошкільного виховання. Департамент загальних справ мав статус робочого апарату міністерства, який вів загальні адміністративні, господарчі, правові та фінансові справи.
Департамент вищої і середньої школи мав чотири відділи. Відділ вищої школи координував діяльність вищих наукових інститутів і наукових установ, а з огляду на їх особливий статус виділявся у окремий відділ на чолі із віце-директором департаменту. Відділ складався із двох підвідділів: перший вів справи державних вищих наукових інститутів, а також громадських і приватних наукових вищих установ, які користувалися державними правами; другий - завідував вченими установами, інститутами та курсами без державних прав, народними університетами, вченими з'їздами тощо. Відділ шкіл відав усіма середніми шкільними закладами і складався із трьох підвідділів: перший - по хлоп'ячим середнім шкільним закладам (гімназії, реальні школи); другий - по дівочим середнім шкільним закладам (дівочі гімназії, інститут); третій - по середніх школах інших типів (комерційні школи, торгові школи, гімназії для дорослих, підготовчі курси із різних спеціальностей). Педагогічний відділ проводив роботу з підготовки вчителів для середніх шкіл, вищої і нижчої початкових. Цей відділ відав також вчительськими інститутами, семінарами, різного роду педагогічними інститутами та курсами, музеями і нарадами, питаннями, пов'язаними із розробленням і переглядом програм тощо. Відділ видавництва обирав видавництва, які друкували освітню літературу і підручники, об'єднував та координував діяльність різних комісій із видавничо-освітніх питань у плані надання дозволу до друку [385, арк. 12]. Потрібно підкреслити, що у цих комісіях працювали фахівці і спеціалісти даної галузі: інженери, вчителі, лікарі тощо. Така співпраця давала можливість видавати дійсно високопрофесійну освітню літературу.
Департамент нижчої освіти складався із двох відділів - вищих і нижчих початкових шкіл. Перший складав кошториси для вищих початкових шкіл і вирішував їх фінансові справи, розглядав і затверджував мережу вищих початкових шкіл, вирішував питання про фахову невідповідність вчителів, складав статистичні анкети, збирав і розробляв первинний статистичний матеріал, розглядав пенсійні справи вчителів. Другий займався втіленням програми всенародного навчання на Україні, також вирішував різні фінансові шкільні справи, приймав рішення щодо недостатньої фахової підготовки вчителів у цих школах [385, арк. 14].
Департамент професійної освіти відповідав за розвиток і організацію навчальної діяльності у цих закладах, але у міністерствах існували свої установи (управи), які керували закладами спеціалізованої освіти. Хоча, саме цей Департамент мав би бути головним координатором і контролером у цьому секторі освіти. Відділ вищих шкіл і організаційний відділ керували вищими технічними, гірничими, а також приватними школами, доглядали за своєчасним постачанням і особовим складом робітників професійної освіти як у центрі, так і на місцях, організовували комісії, з'їзди, курси, перевіряли і складали кошториси і звітність, вели шкільну статистику; відали господарчими справами департаменту. Відділ технічних і ремісничих шкіл керував усіма середніми технічними школами: хімічними, гірничими, будівельно-архітектурними, а також ремісничими вищого і нижчого типу. Відділ кустарних шкіл, курсів і майстерень керував керамічними, шкіряними, текстильними школами, курсами і майстернями, був куратором кустарної промисловості України [385, арк. 16-16 зв].
Департамент позашкільної освіти і дошкільного виховання - це нова структура і те, що він отримав такий значний статус, засвідчувало яку високу увагу приділяли цьому напряму. У Департаменті було два відділи: позашкільної освіти і дитячих притулків. Відділ позашкільної освіти скликав наради і з'їзди, організовував курси для підготовки інструкторів і завідуючих позашкільної освіти при органах місцевого самоврядування, організовував курси для дошкільників, займався виданням необхідної літератури теоретичного і практичного змісту, розробляв програми і плани