РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВОРУ
СТРАХУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
2.1. Поняття договору страхування відповідальності
Страхові правовідносини як різновид цивільно-правових відносин можуть виникати з різних юридичних фактів. Одним з таких фактів може бути договір страхування відповідальності - цивільно-правова угода, яка виникає внаслідок взаємного волевиявлення сторін. При цьому характерною рисою договірних стосунків є рівність сторін, їх юридична незалежність одна від одної [396]96). Іншими підставами виникнення страхових правовідносин можуть бути дії і події. При страхуванні відповідальності - це факти, передбачені в законі чи підзаконному нормативному акті, які складають зміст поняття обов'язкове страхування (ЦК України Ст.370). Щоправда, виникнення страхового правовідношення в такому разі вже не залежить від волі його учасників.
Держава встановлює обов'язкове страхування тоді, коли необхідність відшкодування матеріального збитку чи надання іншої грошової допомоги зачіпає інтереси не лише конкретної потерпілої особи, але й суспільні інтереси в цілому. Іншими словами, обов'язкова форма страхування поширюється на "пріоритетні об'єкти страхового захисту" [368]97). Захист таких майнових інтересів, які з найбільшою повнотою та всесторонністю можуть бути забезпечені виключно державно-правовим регулюванням, є одним із проявів публічно-правового боку інституту страхування [163]98).
Однак слід зауважити, що незалежно від способу здійснення страхування (окрім державного обов'язкового), відносини стосовно нього оформляються договором (страховим полісом). Договір страхування відповідальності, таким чином, виступає в якості документа, що підтверджує виникнення та існування страхових правовідносин. Згідно зі статтею 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником та страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору. Така угода уявляє собою об'єктивно виражене волевиявлення страхувальника та страховика про взаємне задоволення ними в майбутньому своїх потреб шляхом виконання договору страхування. Зрозуміло, що під час визначення поняття договору страхування законодавець намагався вкласти в нього універсальний зміст. Це поняття мало би охопити три існуючі в Україні види страхування: особисте, майнове та страхування відповідальності. Але таке завдання є не з легких, адже кожен вид страхування досить специфічний і має свої характерні ознаки.
Зауважимо, що на відміну від договорів особистого та майнового страхування, визначення яких наведені в ст.371 Цивільного кодексу України, поняття договору страхування відповідальності не знайшло свого відображення ні в чинному Цивільному кодексі, ні в Законі України "Про страхування", ні навіть у Цивільному кодексі України 2001 року. Можливо, це зумовлено тим, що вказаний вид страхування є ще досить новим для нашої країни, а тому - і малодослідженим. Більше того, донедавна страхування відповідальності взагалі відносили до складу майнового страхування. На наш погляд, страхування цивільної відповідальності все ж є самостійним видом страхування, так як має власний об'єкт, мету та особливий суб'єктний склад.
Закон України "Про страхування" (ст.4) встановлює, що об'єктом страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать законодавству і пов'язані з відшкодуванням страхувальником завданої ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі. Та позиція, що в якості об'єкта страхування можуть виступати саме майнові інтереси сьогодні є домінуючою і підтримується багатьма науковцями [316, 317]99). Хоча ще наприкінці ХІХ, початку ХХ ст. з нею погоджувались далеко не всі. Так, наприклад, російський правознавець С.Е.Ліон визначав інтерес як можливість отримати (чи не отримати) від речі певну вигоду. Тому, на його думку, можливим було лише страхування реально існуючих речей, а страхування інтересу суперечило основним загальноприйнятим положенням договору страхування [176]100). Ми ж, зі свого боку, вважаємо, що Закон України "Про страхування" вірно визначив об'єкт страхування, тому що безпосередньо ні життя, ні здоров'я, ні навіть майно застрахувати не можна. Застрахувати можна лише майнові інтереси осіб, пов'язані з життям, майном, відповідальністю. Укладаючи договір страхування і сплачуючи страхову премію, страхувальник має на меті забезпечити власний майновий інтерес: отримати певну грошову компенсацію (особисте та майнове страхування) і зберегти (відновити) попередній майновий стан (страхування відповідальності).
Страхування відповідальності переслідує власну мету. На відміну від майнового страхування (де страхуванню підлягають конкретні майнові інтереси фізичних і юридичних осіб, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном), і особистого страхування (коли страхуються майнові інтереси на випадок настання певних подій, пов'язаних з життям застрахованих осіб), безпосередньою метою страхування відповідальності є захист майнових інтересів потенційних заподіювачів шкоди. У літературі панує також інша точка зору, згідно з якою страхування відповідальності покликане, перш за все, забезпечувати інтереси потерпілих осіб. Можливо, ця думка і виправдана з соціальної позиції, але, на наш погляд, вона не витримує критики, якщо ми розглядаємо страхування відповідальності як цивільне правовідношення. Договір укладається особою, яка має власний майновий інтерес. Щоб задовольнити його, необхідно сплачувати страхові премії. Тому навряд чи страхувальник при виникненні зобов'язальних відносин піклується про "благо" невідомих йому третіх осіб [374]101). Виходячи з цього, характерною рисою до
- Київ+380960830922