РОЗДІЛ 2
ОБВИНУВАЧЕНИЙ ТА ЙОГО ПРАВОВИЙ СТАТУС
2.1. Обвинувачений як учасник кримінально-процесуальних відносин
Кримінальний процес - це складна багатогранна правова діяльність, в якій беруть участь як відповідні державні органи, посадові особи, так і окремі особи, залучені в певній ролі до цієї діяльності. В даному випадку нас цікавитимуть лише особи, які беруть участь під час розслідування злочинів і вступають поміж собою у певні кримінально-процесуальні відносини.
І в законі, і в науковій літературі особи, які беруть участь у кримінальному процесі мають різні назви: учасники процесу (гл. 3 КПК, п. 8 ст. 32, ст. 87 КПК); які беруть участь у справі (ст. 19, 20, 22, 53), особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві (ст. 521 КПК), суб'єкти кримінально-процесуальної діяльності [196, 203], суб'єкти кримінально-процесуальних дій [209, 90], суб'єкти кримінального процесу, учасники кримінального процесу [187, 73; 211, 96; 186, 86; 26, 35], учасники процесу [189, 101], учасники кримінально-процесуальної діяльності [168, 277], учасники попереднього слідства [195, 260].
Залежно від завдань, інтересів змісту і обсягу кримінально-процесуальних прав і обов'язків, характеру і значення діяльності, цілей участі в кримінальному процесі, ставлення до наслідків провадження з кримінальної справи, усіх осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, поділяють на кілька груп. Це - державні органи, посадові особи. Щодо попереднього розслідування злочинів до них належать слідчий, начальник слідчого підрозділу, орган дізнання, особа, яка проводить дізнання, прокурор.
До другої групи: обвинувачений, підозрюваний, захисник, а також потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їхні представники. В КПК (ст. 32) вони названі учасниками процесу. Що стосується осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, то закон (ст. 521 КПК) в їх число включає не лише названих учасників процесу, а і особу, яка заявила до правоохоронного органу про злочин або в іншій формі брала участь у виявленні, запобіганні, притягненні й розкритті злочину чи сприяла цьому; а також свідок, експерт, спеціаліст, перекладач і понятий, члени сімей та близькі родичі перелічених осіб, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на учасників кримінального судочинства.
До третьої групи осіб, які беруть участь в кримінальному процесі М. М. Михеєнко відносить: заявника про злочин, особу, яка дає пояснення органу дізнання, слідчому, прокурору, судді; свідка, експерта, керівника експертної установи, спеціаліста; перекладача (особу, яка може тлумачити знаки німого або глухого); понятого; поручителя; заставодавця; педагога; лікаря; батьків або інших законних представників неповнолітнього свідка, які присутні при його допиті; осіб, разом з якими впізнаний пред'являється для впізнання, осіб, які беруть участь у відтворені обстановки й обставин події; осіб, яких обшукують або освідують; особу, в якої беруть зразки для експертизного дослідження; осіб, які займають приміщення, в якому проводяться обшук, огляд або опис майна; осіб, присутніх при провадженні обшуку або виїмки; особу, котрій передано на зберігання майно, на яке накладено арешт, секретар судового засідання [142, 56-57].
Даний перелік не є вичерпним. До нього можна ще додати: посадових осіб, яким орган дізнання, слідчий, прокурор вносять подання про причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, дипломатичних представників, які можуть дати згоду на проведення обшуку або виїмки в приміщенні дипломатичних представництв, начальника установи, який затримує кореспонденцію або знімає інформацію з каналів зв'язку і повідомляє про це слідчому; представників житлово-експлуатаційної організації чи місцевої Ради депутатів, підприємств, установ або організацій, яким вручаються копії протоколів обшуку або виїмки, осіб, які під час обшуку, виїмки увійшли до цього приміщення та ін. На наш погляд, доцільно виділити в окрему (умовно четверту) групу колективних осіб, які беруть участь в кримінальному процесі; підприємства, установи чи організації, колективам яких осіб передано на поруки; приймальники-розподільники, куди поміщаються неповнолітні, які вчинили суспільно небезпечні діяння; службу в справах неповнолітніх, яку повідомляють про закриття справи; державні органи, громадські організації, до яких вносяться подання про причини й умови, що сприяли вчиненню злочину.
Таким чином, у цій складній системі осіб, які беруть певну участь у кримінальному процесі, обвинувачений посідає своє місце учасника процесу і може з кожним із них, при певних ситуаціях і обставинах, вступати в конкретні кримінально-процесуальні відносини. Поняття "учасник кримінального процесу" рівнозначний терміну суб'єкт кримінально-процесуальних відносин, адже неможливо бути носієм конкретних прав і обов'язків, що реалізуються в кримінально-процесуальних відносинах, не будучи суб'єктом кримінального процесу, його учасником.
Етимологічно учасник - і є той, хто бере участь у чому-небудь [184, 739]. До кримінального процесу учасники по-різному залучаються: одні через публічність своєї посади, обов'язків (суддя, прокурор, слідчий, особа, яка проводить дізнання, начальник слідчого підрозділу); інші - через свої суб'єктивні права (потерпілий, цивільний позивач, їх, законні представники); треті - за рішенням органу дізнання слідчого, прокурора та інших компетентних осіб ( підозрюваний, обвинувачений, свідок, експерт тощо); четверті - виконуючи доручення іншого суб'єкта (захисник, представник тощо); п'яті - через проведення слідчих дій (особа, яка знаходиться в приміщенні, в якому проводиться обшук, виїмка, огляд, опис майна); особа, яка під час обшуку увійшла в це приміщення і не може виходити з нього до закінчення слідчих дій, тощо).
Що стосується обвинуваченого, то це такий класичний учасник процесу як і потерпілий, який у кримінальній справі має суто свій інтерес і відстоює його, тому і віднесений до центральної фігури кримінального процесу [142, 83]. М
- Київ+380960830922