РОЗДІЛ 2
ТЕНДЕНЦІЇ І ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ ПРОДОВОЛЬЧОГО КОМПЛЕКСУ КИЇВЩИНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
2.1. Природно-ресурсний потенціал продовольчого комплексу Київщини та екологічний стан регіону.
За умов адміністративно-планової економіки панували галузеві пріоритети в природокористуванні, в тому числі і в продовольчому комплексі, які засвідчили свою неефективність. В ринкових умовах природокористування повинно носити адаптивний характер, тобто враховувати місцеві природні умови та ресурси. Тому важливою передумовою забезпечення екологізації розвитку продовольчого комплексу є забезпечення територіально-галузевого підходу у вирішенні економіко-екологічних проблем, який дозволяє, з одного боку врахувати регіональні особливості в рівні антропогенного і техногенного навантаження на навколишнє середовище, а з іншого - галузеву специфіку в забрудненні складових природно-ресурсного потенціалу регіону.
Київська область є одним із найбільш розвинутих індустріально-аграрних регіонів України. Вона розташована у північній частині України. Станом на 1 січня 2001 року територія області становила 28,1 тис.кв.км (4,7 % території України), населення налічувалося - 1810,0 тис.чол. (3,7 % жителів України). Міське населення складало 57,5 % загальної чисельності населення області, або 3,2 % міського населення України, а сільське відповідно - 42,5% та 4,7%. До складу області входять 25 територіально-адміністративних районів, 10 міст обласного та 13 районного підпорядкування, 30 селищ міського типу, 1219 сільських населених пунктів. У господарській структурі області вагоме місце посідає продовольчий комплекс: обсяг виробництва продовольчих товарів у 2000р. у діючих цінах становив 972,9 млн. грн., що складає 59,7 % від загального обсягу вироблених товарів в регіоні. За обсягом виробництва продовольчих товарів в зазначеному році Київська область посідала четверте місце в країні, поступаючись лише Донецькій, Дніпропетровській та Львівській областям.
Внаслідок диспропорцій у розміщенні продуктивних сил, які мали місце протягом багатьох років, територія області зазнала значних техногенних навантажень на природне середовище, які у 3-5 разів перевищують аналогічні показники у розвинутих державах. Значне техногенне навантаження супроводжується посиленням антропогенної дії на природне середовище. В складі промисловості значну частку займають потенційно небезпечні виробництва, які внаслідок можливого раптового порушення технологічних схем можуть викликати локальні екологічні кризи і призвести до істотних економічних втрат. Це підприємства паливно-енергетичного комплексу, металургії, хімічної та нафтохімічної промисловості, транспорту, харчової промисловості.
Екологічна ситуація в регіоні визначає стан його природних ресурсів, які є вихідним моментом будь-якого виду діяльності.
Під забрудненням навколишнього середовища прийнято розуміти будь-яке привнесення до нього не властивих йому живих або неживих компонентів чи структурних змін, які викликають порушення біогеохімічних циклів та потоку енергії в біосфері і кінцевому результаті спричиняють несприятливий вплив на живі організми та людину. Розрізняють такі види антропогенного забруднення навколишнього середовища: хімічне, що зводиться до надходження до навколишнього середовища різноманітних ксенобіотиків; фізичне, до якого відносяться знищення територій, шумові перешкоди та електромагнітне випромінювання; термічне, яке спостерігається при скидах у водойми нагрітої води з промислових підприємств і, в першу чергу, ТЕЦ; радіоактивне, що пов'язане з надходженням у природне середовище штучних ізотопів; засмічення, що проявляється у потраплянні до навколишнього середовища різного роду твердих відходів [56, с.145]. Внаслідок виробничої діяльності в продовольчому комплексі відбуваються переважно хімічне, термічне забруднення та засмічення навколишнього середовища.
Під природними ресурсами розуміють об'єкти та явища природи, що прямо чи опосередковано використовуються для створення матеріальних благ. Природно-ресурсний потенціал продовольчого комплексу складають кліматичні умови та ресурси, земельні ресурси, водні ресурси, повітряні ресурси, лісові ресурси, фауністичні та флористичні та інші ресурси.
Кліматичні умови та ресурси значним чином впливають на розміщення і спеціалізацію підприємств та виробництв продовольчого комплексу, і в першу чергу, сільськогосподарських, оскільки визначають технології вирощування, видовий та сортовий склад рослинницьких культур, впливають на їх урожайність. Кліматичні умови та ресурси Київської області характеризуються такими показниками: сума середньодобових ефективних температур (тобто понад 10?С) становить 244-270; кількість днів з температурою понад 10?С - 155-160; тривалість безморозного періоду складає 14-180 днів; сума опадів за рік - 480-630 мм, а коефіцієнт зволоження, розрахований як співвідношення кількості опадів і випаровування, дорівнює 0,9. Тобто, ресурси сонячного тепла та вологи забезпечують сприятливі умови для вирощування різноманітних сільськогосподарських культур[31, с.169].
Особливим видом ресурсу в продовольчому комплексі виступає земля, яка з одного боку, є основним предметом і знаряддям праці в сільському господарстві, а з іншого - просторовою базою, на якій формується агроекосистема. На Київську область, згідно з розрахунками В.П.Руденка припадає 5,3% потенціалу земельних ресурсів України [116, с.7,44]. За цим показником вона поступається лише Одеській (6,0%) та Полтавській (5,4%) областям. За станом на 01.01.2000 р. земельний фонд Київської області характеризувався такими показниками: загальна земельна площа складала 2812,1 тис.га, площа сільськогосподарських угідь області становила 1678,7тис. га, або 14,9 % сільськогосподарських угідь країни. Земельні ресурси Київської області, що задіяні в сільськогосподарському виробництві, мають більш високі якісні характеристики, ніж в середньому по країні що підтверджується даними про їх грошову оцінку (табл.2.1).
- Київ+380960830922