РОЗДІЛ 2
КОРОЛІВСЬКА ВЛАДА
ДОБИ РАННІХ ТЮДОРІВ
2.1 Королівський двір ранньотюдорівського періоду
Наприкінці XV - на початку XVI ст. в Англії відбуваються суттєві зміни в структурі дворянства: з одного боку, зазнала значних людських втрат велика знать у війні Червоної та Білої троянд (1455 -1485), а з іншого - очевидним став чисельний ріст нового дворянства (джентрі). Існуюча система станової монархії в Англії вже не могла вирішувати економічні та політичні проблеми пануючих соціальних прошарків. Потрібна була нова система управління, тому що населення країни було зацікавлено передусім у міцній королівській владі. В останні роки у вивчені політичної історії як зарубіжними так і вітчизняними медієвістами особлива увага звертається до проблем функціонування владних структур. Особливого ж значення набуло вивчення політичної еліти, яка реально здійснює управління державою. У ранній новий час пануюча еліта зосереджувалась навколо королівського двору. Саме тому вивчення королівського двору створює базу аналізу політичних відносин, для визначення характеру королівської влади. В радянської історіографії велика увага приділялась вивченню соціальної історії Англії XIV-XVIIст. За визначенням таких дослідників англійської історії, як В.В.Штокмар, С.М.Саприкіна, С.А.Слівко, В.К.Лісневського, особливості англійського абсолютизму полягали в широкої соціальній базі монархії, яка одночасно спиралась як на дворянство, так і на буржуазію. Це дало можливість В.К.Лісневському визначити форму англійського абсолютизму як діархичну. В цьому розділі зроблена спроба дати оцінку королівському двору як особливому інституту влади, що формується на середину XVI ст.
Переломними для долі англійського дворянства стали кінець XV - середина XVI ст. Цей етап певною мірою знаковий в розвитку феодалізму всіх європейських країн - іде переосмислення ролі й місця класу феодалів в суспільстві. Після закінчення війни Червоної та Білої троянд і реорганізації у військах , як і в інших країнах Європи на той час, в Англії відпала потреба у військовій службі феодалів. Колишні воїни представляли тепер тільки землевласників.
На відміну від дворянства інших країн, англійське було історично пов'язане з королівською владою, від якої залежало отримання титулу, ріст в ієрархічній структурі двору. Дворянський титул в Англії XVI ст. відображав в першу чергу не статус людини як землевласника, а її взаємини з монархом.2
Процес зосередження влади в руках короля та ліквідація сеньйоральної влади представників великих феодальних родів, були прискорені в Англії значною мірою подіями війни Білої та Червоної троянд. В результаті зростає політична роль короля та його оточення, формується на основі старих двірцевих служб короля особливий інститут влади - королівський двір. Це було загальноєвропейським явищем, яке мало і схожі, і відмінні риси в різних країнах. Різнилось воно і темпами формування, на що впливала відповідна історична традиція. В історичній науці більш досліджене становлення французького двору.3 Проблеми англійського королівського двору не отримали ще глибокого аналізу та залишаються предметом дослідження, як вітчизняних так і зарубіжних, істориків. Відзначимо, що питання історії королівського двору включають багато аспектів: це аналіз всіх королівських служб, які обслуговували двір монарха, його апартаменти та членів королівської сім'ї, історія церемоніалу при дворі, персонального складу, з використанням прийомів архонтологічного аналізу, проблеми внутрішньої боротьби при дворі між представниками політичної еліти. Всі ці питання не можливо розглянути в рамках однієї наукової роботи, тому дисертант звернув увагу, в першу чергу, на діяльність відомих представників королівського двору - діячів епохи Тюдорів, їх боротьбу за вплив на особу монарха. Порівняльний аналіз формування цього інституту в Англії та Франції дає можливість наукової реконструкції процесу, що відбувався в Англії в епоху ранніх Тюдорів. Вже в політиці Генріха VII чітко проглядаються прагнення перетворити королівський двір в соціально -політичний інститут Англії. Цей інститут був досить складним, він формувався як на основі середньовічних традицій, так нових структур, які включаються до нього.
В центрі королівського двору - монарх та його родина, а також двірцеві служби, які обслуговують королівську родину. Саме на них покладався обов'язок забезпечити функціонування двору, життєві потреби короля. За Генріха VII зовнішнє життя королівського двору було досить скромним, що сприяло зростанню його авторитету, поваги в суспільстві, але вже за Генріха VIII проглядається тенденція до створення яскравого зовнішнього іміджу двору: перебудовуються королівські резиденції, влаштовуються помпезні церемонії, з'являються особливі вимоги до одягу придворних, що ставило за мету підкреслити вагомість королівського двору та особи монарха. Саме на цей факт вказували всі сучасники.
Новим явищем стало включення до структури придворних представників державних органів влади, серед яких були королівські фаворити, що займали високі урядові посади. З числа придворних формується один з найважливіших органів влади - Таємна Рада. До складу двору входять представники парламенту та церкви. Отримання посади при дворі вважалось соціально престижним, воно відкривало доступ до влади та багатства.
При дворі формувались придворні "партії", які очолювали представники найбільш відомих та впливових родин. Саме під їх керівництвом точилась таємна боротьба, за вплив на особу монарха або наближення до нього, плелись двірцеві інтриги. В ранньотюдорівський період найбільш впливовими аристократичними кланами були Норфолки, Саффолки та Сомерсети, вже за часи правлення Генріха VII, почали набирати силу при королівському дворі Сеймури, Бекони, Кавендіши, Рассели. На посади королівського двору призначав, здебільшого, особисто король або чиновники високого рангу, на відміну від доби середньовіччя, коли більшість посад були спадковими та передавались як почесний сімейний о