РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ У МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ
2.1. Методика та загальна процедура організації емпіричного дослідження
Визначення оптимальних шляхів оптимізації процесу формування комунікативних здібностей у майбутніх педагогів під час їх професійної підготовки неможливе без аналізу реального стану відповідної проблеми в практиці сучасної вищої школи.
Експериментальне психологічне дослідження здійснювалось протягом 1998-2001 років. Всього в ньому прийняли участь 435 студентів, 380 учителів, 362 учні м. Івано-Франківська, м. Львова, м. Ужгорода, Івано-Франківської, Львівської та Закарпатської областей. Дане дослідження включало чотири етапи:
- теоретико-аналітичний;
- констатуючого експерименту;
- формуючого експерименту;
- узагальнення результатів та підведення підсумків.
На першому етапі дослідження відбувався теоретичний аналіз загальнопсихологічної, психолого-педагогічної та соціально-психологічної наукової літератури з проблем комунікативних здібностей особистості. Це дало можливість сформулювати основні теоретико-методологічні концептуальні положення щодо комунікативних здібностей особистості, розкрити їх специфічні особливості в професійній діяльності вчителя, з'ясувати значення комунікативних здібностей педагога в структурі гуманістичної парадигми освіти. На основі аналізу й узагальнення було розроблено програму дослідження, в якій сформульовані мета, завдання, гіпотези експериментально-дослідної роботи, виокремлено систему комунікативних здібностей вчителя, що знайшло відображення в розроблених автором опитувальних листах та програмі-методиці, в модельному уявленні процесу формування комунікативних здібностей у майбутніх вчителів.
На другому етапі дослідження проводився констатуючий психологічний експеримент, в ході якого розглядалась практична комунікативна діяльність вчителів, аналізувалися їх успіхи та труднощі у здійсненні професійного спілкування з учнями, вивчались особливості прояву комунікативних здібностей у студентів - майбутніх педагогів. Констатуючий експеримент включав: підбір та апробацію психодіагностичних методик, розробку анкет для студентів, вчителів та учнів, створення ситуацій, які моделюють педагогічне спілкування, збір емпіричної інформації.
Третій етап дослідження охопив формуючий експеримент, що був спрямований на виявлення рівня комунікативних здібностей студентів, розвиток їх комунікативних характеристик. За допомогою методів опитування, тестування, спостереження, аналізу творчих письмових робіт, контент-аналізу, методу незакінчених речень визначались показники ефективності розвитку комунікативних здібностей майбутніх вчителів та шляхи їх актуалізації. В практику комунікативної підготовки студентів впроваджувалися спеціально організовані форми роботи: початкове й поточне діагностування комунікативних властивостей, знань, умінь і навичок слухачів, проведення спецкурсу "Психологічні основи комунікативної майстерності педагога", який включав теоретичні й практичні види навчальної діяльності, зокрема дидактичний тренінг, корекцію і профілактику деформацій комунікативної сфери особистості тощо.
Четвертий етап дослідження завершував проведення дослідно-експериментальної роботи. В цей час опрацьовувалися й систематизувалися отримані результати, були зроблені загальні висновки. Проведення підсумкового психологічного діагностування забезпечило можливість прослідкувати динаміку змін рівня готовності майбутніх педагогів, визначити доцільність та актуальність запропонованої моделі формування комунікативних здібностей у майбутніх вчителів.
Основними завданнями експериментально-психологічного дослідження стали: 1) обґрунтування доцільності та актуальності комунікативної підготовки майбутніх учителів; 2) розробка та апробація прогностичної моделі формування комунікативних здібностей у майбутніх педагогів; 3) з'ясування та виокремлення психолого-педагогічних форм комунікативної підготовки майбутніх педагогів; 4) виявлення основних напрямів врахування психологічних особливостей формування комунікативних здібностей у майбутніх вчителів в оптимізації навчального процесу у вузі.
В ході констатуючого експерименту були сформульовані робочі гіпотези дослідження:
- ефективності формування комунікативних здібностей у майбутніх вчителів сприяє використання моделі комунікативної підготовки студентів;
- існує залежність результативності формування комунікативних здібностей у майбутніх вчителів від рівня потреби у спілкуванні;
- особливості спілкування у студентській групі істотно впливають на рівень розвитку комунікативних здібностей особистості.
При визначенні зазначених гіпотез враховувалися невідповідності між сучасними вимогами суспільства до професійних якостей вчителя-комунікатора (високий рівень комунікативних здібностей, діалогічність, творчість і гуманність взаємодії з вихованцями, співробітництво з ними, гуманістично-трансформаційний підхід до комунікативної підготовки майбутніх спеціалістів і ін.) та реальним станом справ (труднощі у спілкуванні вчителя з іншими учасниками педагогічного процесу, недостатня ефективність або й відсутність комунікативної підготовки майбутніх педагогів і ін.).
Отже, основними сферами дослідження стали: потребово-мотиваційна сфера особистості майбутнього педагога; його комунікативні якості і здібності, знання, вміння і навички, перцептивно-рефлексивні та емоційно-емпатійні можливості; міжособистісні відносини у студентській групі та їх вплив на формування комунікативних здібностей майбутніх вчителів; особливості педагогічного спілкування в загальноосвітній школі.
Особливості емпіричного дослідження визначались метою - вивчення психологічних умов, що впливають на формування комунікативних здібностей у майбутніх вчителів, та виявлення шляхів оптимізації цього процесу. Визначення оптимальних шляхів формування комунікативних здібностей у майбутніх вчителів, ана
- Київ+380960830922