РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для вирішення поставленої мети і задач дисертаційної роботи проведено клінічні, рентгенологічні, патоморфологічні і мікробіологічні дослідження.
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих
Обстежено та проведено хірургічне лікування 185 дорослих у віці від 18 до 70 років та 24 дітей і підлітків у віці від 8 до 17 років, які знаходились на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в Інституті стоматології АМНУ з приводу хронічного періодонтиту та прикореневих кіст щелеп.
Серед дорослих більшу частину лікованих пацієнтів складали жінки - 55,7 % (103 особи). Найбільш численними були дві вікові групи хворих: 26-35 років - 58 осіб та 36-45 років - 70 осіб, разом 128 осіб (69,2 %) (табл. 2.1).
Таблиця 2.1 -
Розподіл дорослих хворих із хронічними періодонтитами та прикореневими кістами щелеп по статі та віку
СтатьВік у роках18-2526-3536-4546 та
більшеВсього%абс.%абс.%абс.%абс.%Чоловіки94,862211,893418,38179,198244,32Жінки2312,443619,463619,4684,3210355,68Всього3217,305831,357037,842513,51185100
Серед дітей і підлітків під наглядом знаходились 11 хлопчиків (45,8%) і 13 дівчат (54,2%), у віці 8-11 років - 11 дітей, 12-14 років - 7 дітей і 6 підлітків 15-17 років (табл. 2.2).
Таблиця 2.2 -
Розподіл дітей з кістами щелеп за статтю та віком
СтатьВік
Всього
8-11 років12-14 років15-16 років
%Дівчата6 (25,0%)4 (16,67%)3 (12,5%)1354,17%Хлопчики5 (20,83%)3 (12,5%)3 (12,5%)1145,83%Всього (%)11 (45,83%)7 (29,17%)6 (25,0 %)24100%
2.2. Клінічні методи дослідження
Постановку діагнозу здійснювали на підставі скарг пацієнтів, даних анамнезу, результатів клінічного обстеження та рентгенографії.
Майже половина пацієнтів (92 особи) були направлені до хірургічного кабінету з метою санації при відсутності об'єктивних скарг.
Клінічне обстеження включало огляд ротової порожнини (деформація альвеолярного відростка, кольор слизової оболонки, наявність свищів в проекції "причинних" зубів), перкусію зубів, пальпацію альвеолярного відростка (симптом флюктуації, симптом "пергаментного хрусту").
Рентгенологічне обстеження було основним методом діагностики колокореневих уражень. Для діагностики деструктивних форм хронічних періодонтитів і радикулярних кіст виконувались контактні (внутрішньоротові) рентгенограми на дентальному апараті "Siemens" (характеристика рентгенівської трубки 65 kV,8 mA, експозиція від 0,6 сек на різці до 1,2 сек на моляри).
При великих кістах верхньої щелепи, поширених на піднебіння, виконувалась прикусна пряма (для різців) або прикусна коса (для молярів та премолярів) рентгенограма (експозиція - 1,3 сек).
Кісти великих розмірів в області тіла нижньої щелепи потребували виконання екстраоральної (позаротової) рентгенодіагностики, тому що у даному випадку можливе утягнення в процес нижньощелепного каналу. Даний знімок також дає уявлення про ступінь витончення кортикальної пластинки.
За показаннями було виконано панорамну рентгенографію щелеп (рентген-апарат Granex ds2, характеристика рентгенівської трубки 81-63 kV, 10-6 mA) та комп'ютерну ортопантомографію (рентген-апарат ORTHOPHOS-3 DS, характеристика рентгенівської трубки 80 kV, 10 mA).
При можливому проникненні одонтогенної кісти у гайморову пазуху виконувалась рентгенографія додаткових пазух носа на рентген-апараті "Рентген-30" у режимі 63 kV, 60 mA, 0,8 сек.
На усіх типах рентгенограм здійснювали виміри розмірів ділянок ураження кісткової тканини за допомогою кронциркуля за діаметром порожнини, якщо вона мала правильну округлу форму, або виміряли максимальні розміри дефектів у горизонтальних та вертикальних напрямках, якщо їхня форма була близька до еліпсу або мала неправильну форму. Розміри патологічних вогнищ у рані при оперативному втручанні визначали градуйованими зондами та лінійками.
Контрольне рентгенологічне дослідження здійснювали у динаміці через 3, 6, 12 місяців після хірургічного втручання. При цьому, якщо через 3 або 6 місяців репаративні процеси у кістковій тканині мали високу ефективність, спостереження за хворими припиняли.
При динамічному спостереженні з метою контролю за процесами остеорепарації на радіовізіограмах робили вимірювання з комп'ютерним аналізом оптичної щільності в області дефекту до операції та через 3-6-12 місяців після операції. Результати оцінювали в умовних одиницях оптичної щільності кістки з використанням комп'ютерної програми "Sidexis" у режимі Windows 98.
2.3. Схеми хірургічного лікування хронічних періодонтитів і
прикореневих кіст щелеп
У залежності від характеру перебігу захворювання та застосованого способу хірургічного лікування усі дорослі пацієнти були розподілені по групах: 1 група (126 осіб - 68,1%) включала хворих з не нагноєними, а 2 група (59 осіб - 31,9%) - з нагноєними хронічними запальними процесами у періапікальних тканинах (табл.2.3). При цьому кісти щелеп, що проросли у верхньощелепну пазуху або порожнину носа, виявлені у 22 осіб, з яких було 10 жінок та 12 чоловіків.
Таблиця 2.3 -
Розподіл обстежених хворих по клінічному перебігу захворювання
СтатьБез ознак гострого запаленняЗ ознаками гострого запаленняВсього%абс.%абс.%Чоловіки5730,812513,518244,32Жінки6937,303418,3810355,68Всього12668,115931,89185100
Обидві групи, в свою чергу, були розподілені на підгрупи 1.1 і 1.2 та 2.1 і 2.2 (табл.2.4). У підгрупах 1.1 (32 хворих - 17,3%) і 2.1 (19 осіб - 10,27%) застосовували традиційну методику хірургічного лікування - операцію кістектомії з резекцією верхівки кореня зуба. У підгрупах 1.2 (94 особи - 50,81%) і 2.2 (40 осіб - 21,62%) хірургічне втручання здійснювали без резекції верхівки кореня зуба та з заповненням кісткових порожнин остеопластичними матеріалами.
Таблиця 2.4 -
Розподіл хворих по групах та під