РОЗДІЛ 2
ПРИРОДНІ УМОВИ, ОБ'ЄКТИ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Характеристика природних умов району досліджень
Для проведення досліджень всі пробні площі закладені в межах Прикарпатського лісогосподарського району.
Прикарпаття - це передгірна височина, яка має загальний нахил на Північний Схід від Карпат до Дністра і Прута. Прикарпаття - природна область дуже своєрідної структури і значних природних ресурсів. Вона належить до так званого Передкарпатського передового прогину і в будові її поверхні переважають ріки древніх і молодих терас Дністра та його притоків. Прикарпаття відрізняється великою горизонтальною і вертикальною розчленованістю. Абсолютні висоти в долинах рік досягають 300...320 м, на міжріччях - 350-500 м, а в передгір'ях - до 550...650 м.
Прикарпаття неоднорідне за своїми природними особливостями і досить виразно поділяється на декілька природних районів. У межах Львівської області - це Стривігор-Болозівське, Стрийсько-Жидачівське, Дрогобицьке та Моршинське передгір'я, значну частину площі яких складають тераси рік Дністер, Стрий, Стривігор, Свіча, Болозівка та інші. Передкарпаття займає другий рівень з середніми висотами понад 300 м над рівнем моря і максимальною висотою 519 м на г. Радич.
Територію Прикарпаття в межах Івано-Франківської області поділяють на Івано-Франківське Передкарпаття та Покутське Передкарпаття. Івано-Франківське Передкарпаття - це розчленована висота, яка розташована між північними скибовими хребтами Горган і охоплює басейни Бистриць Надвірнянської та Солотивинської, Лукви, Сивки і частково Свічі. Покутське Передкарпаття розташоване на південному сході області між долиною Пруту на півночі і північному заході та північним схилом Покутських Карпат на півдні. На південному сході границя проходить по долині нижньої течії Черемошу.
Рельєф і грунти. Прикарпаття є рівнинно-передгірською провінцією Українських Карпат, що відрізняється підвищеною кількістю опадів: більш прохолодним кліматом і відповідно більшою зволоженістю. В агрогрунтовому районуванні України Прикарпаття розглядається як вертикальна ґрунтова зона. Під впливом Карпат випадає більше опадів, нижча температура, надлишкове зволоження, що і зумовило формування лісових та лугових ландшафтів. У цілому для Прикарпаття найбільш характерні безстічні або слабостічні умови рельєфу, що зумовлюють більш або менш інтенсивне поверхневе перезволоження в залежності від складу грунтоутворюючих і підстилаючих порід.
Грунтознавці виявили в межах Прикарпаття такі основні типи і різновиди грунтів - дерново-підзолисто-глеєві, опідзолені, світло-сірі, сірі і темно-сірі опідзолені, чорноземи опідзолені і глибокі малогумусні, лучно-болотні, болотні, торфовища низинні, дернові, бурі гірсько-лісові, буроземно-підзолисті та гірсько-лучно-буроземні грунти. Географічне розміщення цих типів і відмін грунтів підпорядковується певним закономірностям:
- опідзолені чорноземи, сірі опідзолені грунти і глибокі малогумусні чорноземи поширені переважно в північній частині Прикарпаття;
- деревно-підзолисто-глеєві та дернові грунти є переважно на Прикарпатті на древніх і молодих терасах, які утворюють рельєф цієї зони;
- бурі: буроземно-підзолисті та гірські лучно-буроземні грунти характерні для схилів гірських хребтів Карпат;
- лучно-болотні, болотні грунти та торфовища поширені переважно в долинах річок на їх заплавах.
У Прикарпатті основний фонд утворюють дерново-підзолисто-глеєві грунти. Вони пов'язані з пологово-схиловими місцевостями, на яких сповільнений або зовсім відсутній поверхневий стік вод, внаслідок чого ці грунти повністю або поверхнево оглеєні. Характерна риса цих грунтів - чітка диференціація на горизонти за підзолистим типом.
Поширення сірих опідзолених грунтів в межах Прикарпаття пов'язане з карбонатними лесовидними суглинками. Світло-сірі найбільш поширені на високих плато та їх схилах і є бідними на поживні елементи. Сірі опідзолені грунти розвинулись на менш розчленованих формах рельєфу і відрізняються більшим вмістом гумусу. Темно-сірі опідзолені грунти залягають на широких вододільних просторах, а використовують їх переважно як орні землі. Сформувались на лесовидних суглинках під покривом лісової та трав'янистої лучно-степової рослинності в умовах достатнього атмосферного зволоження.
Чорноземи опідзолені розміщені на пологих схилах південних експозицій в умовах глибокого залягання грунтових вод. Материнські породи - переважно лесовидні карбонатні суглинки. Чорноземи опідзолені добре, на значну глибину гумусовані, проте запаси рухомих поживних речовин в одному шарі невисокі. Для підвищення їх родючості потрібно вносити органічні та мінеральні добрива, а для активізації наявних запасів поживних речовин - бактеріальні добрива. За гумусованістю, фізико-хімічними властивостями та запасами поживних речовин темно-сірі грунти та чорноземи опідзолені близькі між собою і придатні для вирощування найбільш цінних порід.
Лучні грунти утворилися під лучною трав'янистою рослинністю на елювіальних відкладах річкових заплав в умовах високого стояння рівня грунтових вод. Лучні грунти мають високу родючість.
Дернові грунти поширені по всій території Прикарпаття. Це наймолодші грунти, які мають ряд спільних ознак. До них належать слаборозвинуті грунти прирічкових частин заплав, слабозадерновані піски, дернові опідзолені грунти на крутих схилах річок. Гумусованість і запаси поживних елементів дуже різні. Заходи щодо їх поліпшення повинні бути спрямовані на боротьбу з розмивом, змивом, оглеєнням, на поліпшення фізико-механічних властивостей, збільшення органічної частини та запасів поживних речовин.
Аналіз грунтового покриву показує, що на Прикарпатті панують кислі; опідзолені, дещо оглеєні грунти. Більша частина використовуваних земель перебуває у географічних умовах, які сприяють поширенню ерозії грунтів - наявність схилів значної крутизни, безструктурність опідзолених грунтів тощо [101].
Клімат. Клімат Прикарпаття - помі
- Київ+380960830922