РОЗДІЛ 2
ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В ПРОЦЕСІ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ЗІ СПОРТИВНИХ ІГОР
2.1. Модель професійної підготовки майбутніх учителів фізичної
культури в процесі самостійної роботи зі спортивних ігор
Вища педагогічна школа покликана готувати висококваліфікованих фахівців, здатних до самостійної творчої діяльності. Першорядним її завданням є формування у студентів професійної спрямованості, підготовка високоосвічених фахівців, спроможних органічно поєднувати наукові знання і педагогічні ідеї з педагогічною практикою, долати труднощі у навчанні і вихованні підростаючого покоління, і разом з цим готових до постійного саморозвитку, самовдосконалення. І чим багатшою буде особистість кожного студента, тим яскравіше вона проявиться у майбутній професійній діяльності. Тому весь навчально-виховний процес у педагогічному університеті повинен будуватися так, щоб не тільки озброювати студентів глибокими науковими знаннями, необхідними вміннями та навичками, а й розвивати у них активність і діловитість, і що найважливіше, виховувати здатність творчо мислити і діяти самостійно.
Спираючись на теоретичний аналіз і матеріали констатуючого експерименту, ми розробили модель професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури в процесі самостійної роботи зі спортивних ігор, яка схематично представлена на рис. 2.1.
Організація самостійної роботи студентів у системі професійної підготовки фахівців підпорядкована певним закономірностям. Дослідження даних закономірностей у працях Н. І. Гелашвілі [57], В. А. Козакова [131], І. Л. Наумченка [188] показали, що основними серед них є:
Рис. 2.1. Модель професійної підготовки майбутніх учителів фізичної
культури в процесі самостійної роботи зі спортивних ігор
- психолого-педагогічна обґрунтованість самостійної роботи, що передбачає внутрішнє прагнення, морально-вольову готовність і бажання студентів виконувати її самостійно, без зовнішнього спонукання;
- виховуючий характер самостійної роботи, під час якої формуються науковий світогляд, якості соціально активної, всебічно розвиненої особистості;
- взаємозв'язок самостійної роботи з обов'язковими навчальними заняттями, єдність знань і діяльності як головного засобу пізнання.
Означені закономірності реалізуються і розкриваються в конкретних принципах організації самостійної роботи, які визначають вимоги до змісту, характеру цієї діяльності та виступають її регуляторами. Відповідно до загальних завдань підготовки фахівця, специфіки вищих навчальних закладів, спеціальності Е. В. Гапон [52], Л. В. Кондрашова [133], І. Л. Наумченко [188], І. А. Рейнгард, В. А. Жук [244] та ін. розглядають різні класифікації принципів самостійної роботи студентів. Аналіз даних принципів дозволив із них виділити основні, які були покладені в основу побудови нашої моделі. При цьому ми спиралися на класифікацію І. Л. Наумченка, яка, на нашу думку, найбільш повно і достатньо відображає основні закономірності самостійної роботи.
Принцип науковості вимагає, щоб у процесі самостійної роботи студенти оволодівали не тільки системою знань, умінь, навичок, але й методами наукового пізнання. Без глибокого засвоєння знань, які відповідають сучасному розвитку науки неможливо сформувати науковий світогляд, оволодіти вміннями та навичками професійної діяльності.
Принцип свідомості й активності самостійної роботи передбачає орієнтацію студентів на глибоке розуміння та осмислення змісту навчального матеріалу, яке можливе тільки за умови активності особистості. Активність - це насамперед прояв інтересу студентів до того, що вони вивчають, їх творча участь в процесі здобуття і осмислення знань. Активність і свідомість засвоєння навчального матеріалу вимагають належного рівня творчого мислення, проблемно-дослідницького підходу до навчання.
Реалізація принципів систематичності, послідовності й наступності виступає важливою умовою організації самостійної роботи, дотримання якої сприяє глибокому і міцному засвоєнню знань, ефективному формуванню вмінь та навичок. Самостійна робота є логічною чіткою системою пізнавально-практичної діяльності студентів, що передбачає цілеспрямованість і безперервність самостійних занять від першого до останнього курсів, що і становить сутність цих принципів.
Принцип доступності й індивідуалізації обумовлює пізнавально-практичну діяльність, що планується. Вона має здійснюватись на основі повної відповідності до складності навчального матеріалу та рівня підготовленості кожного студента. Врахування індивідуальних особливостей, досвіду, досягнень студентів забезпечує ефективність самостійної роботи, її відповідність можливостям виконання та бюджету часу.
Принцип міцності і прогресування вимагає, щоб процес накопичення нових знань, умінь, навичок відбувався за умови якісного засвоєння раніше набутих. Це вимагає осмисленого сприйняття навчального матеріалу, його повторення та закріплення в процесі самостійної роботи як у вузі, так і поза ним і водночас - постійного підвищення вимог до студентів.
Принцип зв'язку теорії з практикою у самостійній роботі слугує для поглибленого розуміння студентами матеріалу, що вивчається, застосування та перевірки істинності засвоєних знань на практиці. Теоретичні дослідження є необхідною основою вдосконалення самостійної практичної діяльності студентів, а практичний досвід у свою чергу створює умови для доступного й міцного засвоєння теорії.
Усі принципи реалізуються в тісному взаємозв'язку, забезпечуючи правильне розуміння студентами процесу самостійної роботи як послідовного оволодіння ними системою знань і практичних умінь, під час якого формуються якості всебічно розвиненої особистості сучасного фахівця.