РОЗДІЛ 2
ЗМІСТ ЗАСАДИ ГЛАСНОСТІ КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА
2.1. Відкритий судовий розгляд кримінальних справ та його повне фіксування технічними засобами
На даний час серед процесуалістів немає єдиного погляду щодо визначення змісту засади гласності кримінального судочинства. Одні автори визначають зміст даної засади як сукупність правових вимог, що встановлюють права та обов'язки учасників процесу, спрямовані на конкретизацію конституційної вимоги проведення відкритого судового розгляду [264, с.8; 89, c.31-32]. Інші - відносять до змісту засади гласності судового процесу сукупність елементів, що передбачені процесуальним законом і кожен із яких так чи інакше відображає її суть [157, с.14-15]. Причиною цього є різні підходи до питання реалізації засади кримінального судочинства.
На нашу думку, для вирішення дискусії слід визначитись у таких питаннях: яка внутрішня структура норми-принципу; чим забезпечується пряма дія норми-принципу; яким є співвідношення конституційної норми та норми-принципу кримінально-процесуального закону, що регламентують гласність судового процесу; які основні положення повинні увійти до змісту цієї засади.
Щодо нормативності засад права у юридичній літературі існують дві точки зору. Одні автори вважають, що принципи права здійснюють регулятивний вплив на суспільні відносини у цілому (у загальному) і не мають структури правової норми - гіпотеза, диспозиція, санкція [268, с.11; 104, с.8]. Інші - вказують, що принципи права мають таку структуру правової норми [236, с.6].
У загальнотеоретичній юридичній літературі норми-принципи відокремлюються в окремий вид правових норм - установчі (вихідні, відправні) норми [176, с.228; 233, с.325; 234, с.276; 254, с.234]. Установчі норми відображають вихідні засади правової регламентації суспільних відносин, правового становища людини, меж дії держави, закріплюють основи соціально-економічного і суспільно-політичного ладу, права, свободи та обов'язки громадян, основоположні ідеї і параметри побудови правової системи суспільства [234, с.277].
Таким чином, норми-принципи вміщують певні вимоги (диспозицію та гіпотезу), встановлюють права та обов'язки для учасників правових відносин: суддів, прокурорів та адвокатів, обвинувачених і потерпілих, цивільних позивачів і цивільних відповідачів [240, с.47].
Але норми-принципи реалізуються без застосування інших (спеціальних) правових норм тільки у тих випадках, коли таких норм немає (немає потреби у детальнішій регламентації певних відносин), або коли суд зробить висновок, що правові норми конкретної дії суперечать положенням цієї процесуальної засади [241, с.28]. Тому все це вказує на високий рівень узагальнення змісту норми-принципу і ще раз підтверджує, що її структуру складають диспозиція та гіпотеза. Якщо ж вважати порушення засадничих положень кримінального процесу істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону (ч. 1 ст. 370 КПК України), то у такому разі слід констатувати наявність у структурі норми-принципу і такої її частини як санкція.
Засада гласності кримінального судочинства базується на конституційній вимозі гласного судового процесу (п. 7 ч. 3 ст. 129 Конституції України). Тому для вирішення питання змісту засади гласності кримінального судочинства слід встановити співвідношення між конституційною і галузевою нормами-принципами.
Для того, щоб конституційні засади були втілені у тканину реально функціонуючого кримінального судочинства, вони повинні бути опосереднені у галузевому законодавстві [240, с.47]. Щодо засади гласності судового процесу - це означає її включення до Кримінально-процесуального кодексу, причому не тільки шляхом відтворення у нормах КПК, але й через розвиток і конкретизацію з урахуванням специфіки її реалізації в окремих стадіях кримінального судочинства. Хоча Конституція України (ч. 2 ст. 8) передбачила пряму дію її норм, все ж у більшій чи меншій мірі норми-принципи, які вміщуються у ній, потребують механізму їх реалізації стосовно окремих стадій та інститутів кримінального процесу.
У п. 7 ч. 3 ст. 129 Конституції України вказується, що однією із засад судочинства є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. Таким чином, слід визначити, які саме найзагальніші та специфічні для судочинства у кримінальних справах правові вимоги повинні увійти у зміст засади гласності та відповідної статті КПК України для конкретизації, опосереднення п. 7 ч. 3 ст. 129 Конституції України.
На нашу думку, зміст засади гласності кримінального судочинства складають правові вимоги, звернені безпосередньо до суду (процесуальний зміст), і положення, які закріплюють права громадян (публіки), що виникають у зв'язку з проведенням відкритого судового розгляду.
У процесуальний зміст засади гласності судового розгляду кримінальних справ згідно із ст. 12 проекту КПК України входять такі елементи:
- розгляд справи в суді здійснюється гласно (ч. 1);
- повідомлення про час і місце розгляду справи (ч. 1);
- розгляд справ у всіх судах відбувається відкрито (ч. 2);
- надання дозволу на використання у залі судового засідання стаціонарної апаратури для фіксації процесу, а також транслювання судового засідання (ч. 2);
- підстави та загальний порядок розгляду кримінальної справи у закритому судовому засіданні (чч. 3-5);
- публічне проголошення вироків, ухвал і постанов, якими закінчується розгляд справи (ч. 5);
- повне фіксування судового розгляду кримінальних справ технічними засобами (ч. 6).
А до прав громадян, присутніх на відкритому судовому засіданні, віднесені такі: робити письмові нотатки, вести стенограму і здійснювати фіксацію процесу технічними засобами без застосування стаціонарної апаратури (ч. 2 ст. 12 проекту КПК України) [202].
Введення у зміст ст. 12 проекту КПК України положення про те, що розгляд справи у суді здійснюється гласно, як видається, є не випадковим тому, що поняття гласності і відкритості судового процесу - різні. Гласність судового процесу у кримінал
- Київ+380960830922