РОЗДІЛ 2
СПІРНІ ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ
У СТАДІЇ ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ
2.1. Залучення спеціаліста до перевірки заяв і повідомлень
про злочини
Аналіз оперативно-розшукової і слідчої практики свідчить про те, що спеціальні
знання успішно застосовуються і на етапі виявлення злочинів, хоча
кримінально-процесуальне законодавство безпосередньо не передбачає використання
спеціальних знань при здійсненні попередньої перевірки матеріалів про вчинений
чи підготовлюваний злочин. Однак підготовка документів, що є приводами до
порушення кримінальної справи, виявлення слідів злочину й інших речових
доказів, зокрема при огляді місця події, і їхнє попереднє дослідження
починаються в стадії порушення кримінальної справи при активній участі в цьому
спеціалістів. Без урахування цих матеріалів, допомоги спеціалістів у їхній
підготовці, збиранні і дослідженні неможливо достовірно оцінити ту вихідну
інформацію, що є підставою для законного й обґрунтованого порушення
кримінальної справи і від якої багато в чому залежать хід і результати
подальшого розслідування злочинів.
У кримінально-процесуальній доктрині протягом довгого часу проблеми
використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів було прийнято
розглядати стосовно стадії досудового слідства. При такому підході ігнорувалися
питання сприяння спеціалістів у стадії порушення кримінальної справи, хоча
результати такої допомоги нерідко впливають на повноту, всебічність,
об’єктивність доказування на досудовому слідстві й у суді. Однак вже у 70-х
роках з’явився ряд робіт, пов’язаних з дослідженням поняття і процесуальної
природи попередньої перевірки заяв і повідомлень про вчинений чи
підготовлюваний злочин, а також залучення спеціалістів при проведенні такої
перевірки в стадії порушення кримінальної справи[13,187].
Без допомоги спеціаліста часом неможливо вирішити питання про порушення
кримінальної справи при виявленні злочинів, пов’язаних з незаконним оборотом
наркотичних засобів, заподіянням шкоди здоров’ю чи виготовленням, збутом
підроблених грошей чи цінних паперів, підроблених кредитних чи розрахункових
карт та інших платіжних документів, незаконним придбанням, збутом чи носінням
холодної зброї і т.д. Можливості, що відкриваються внаслідок участі у перевірці
спеціаліста, далеко не вичерпуються його кваліфікованою допомогою у виявленні,
фіксації і вилученні слідів та інших доказів. Спеціалісти застосовують
науково-технічні засоби, дають консультації, проводять попередні дослідження
об’єктів[84,c.264-286; 165,c.214] , ревізії[212,c.145-153] і перевірки, беруть
участь у певних випадках як педагоги і психологи[52,c.13-14; 116] при
відібранні пояснень, висувають і перевіряють версії, моделюють дії учасників
досліджуваної події, аналізують походження і роль об’єктів у механізмі вчинення
злочину, оцінюють сліди й інші речові джерела інформації, вживають заходів до
цілеспрямованого й активного їх використання в доказуванні, здійснюють й іншу
роботу. Разом з тим потенційні можливості спеціаліста затребувані не повною
мірою в кримінальному процесі і, зокрема, при перевірці заяв і повідомлень про
злочин. Це можна пояснити невідповідністю нормативно-правової бази потребам
практики.
Правовими підставами використання спеціальних пізнань у цих випадках є
положення Закону «Про міліцію», п. 10 ст. 10 якого ставить за обов’язок міліції
забезпечувати у встановленому законом порядку участь спеціалістів
криміналістичної служби в слідчих діях, Закону «Про оперативно-розшукову
діяльність» ст. 8 якого серед оперативно-розшукових заходів передбачає:
прослуховування телефонних переговорів, здійснення візуального спостереження в
громадських місцях із застосуванням фото, кіно і відеозйомки, оптичних і
радіоприладів, інших технічних засобів тощо. Якісне проведення названих заходів
практично неможливе без використання допомоги спеціаліста. При сприянні ж
спеціалістів з експертних установ правовою базою можливості використання при
розгляді заяв і повідомлень про злочини, на наш погляд, є положення ч. 3 ст. 97
КПК України про вжиття заходів до запобігання злочинові чи його припинення. Про
достатність цих положень свідчить те, що в інструкціях про діяльність
експертних установ є норми, які забезпечують зазначене сприяння.
Характер попередньої перевірки, її обсяг, тривалість, специфіка
використовуваних спеціальних знань і науково-технічних засобів залежать від
конкретної ситуації. В одних випадках для обґрунтованого рішення про порушення
кримінальної справи досить вивчити, проаналізувати, оцінити вихідну інформацію,
що міститься в заяві, повідомленні про вчинений злочин, іншіх матеріалах, що є
приводами до порушення кримінальної справи, і долучених до них документах. В
інших — потрібно провести цілий комплекс дій по збиранню й оцінці інформації,
отриманої при перевірці цих матеріалів.
Таким чином, можна виділити два види попередньої перевірки:
– перевірка, що обмежується дослідженням матеріалів, які надійшли;
– перевірка, що супроводжується збиранням додаткової інформації.
І в тому і в іншому випадку при перевірці інформації активну участь беруть
спеціалісти.
Згідно із ч. 4 ст.97 КПК України по заявах, що надійшли, і повідомленнях про
злочин можуть бути витребувані необхідні матеріали й відібрані пояснення, але
без провадження слідчих дій. Ряд учених вважає, що для досліджень, проведених у
розглянутій стадії, зазначена стаття КПК є процесуальною основою, що закріплює
право слідчого на витребування матеріалів, відібрання пояснень[92,c.14]. На
думку В. А. Михайлова, дана норма кримінально-процесуального закону
- Київ+380960830922