Розділ 2
Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування нападів, вчинених
організованими групами та засоби їх вирішення
2.1. Оцінка первинної інформації на момент порушення кримінальної справи
Прийняттю рішення щодо раціонального планування розслідування корисливих
нападів, що вчинюються організованою групою, передує оцінка первинної
інформації. Ця інформація і виступає підставою для порушення кримінальної
справи, у разі виявлення у ній ознак, що вказують на факт вчинення злочину.
Розслідування організованої злочинної діяльності, як вже зазначалося нами
раніше, починається або за матеріалами, одержаними в результаті
оперативно-розшукових заходів щодо збору даних про вказану діяльність, або за
результатами дослідчої перевірки відомостей, що поступили з інших джерел
(організацій, засобів масової інформації, окремих громадян і т.д.), або з
виявлення факту злочинного діяння, в якому вбачаються ознаки організованої
злочинної діяльності.
На початковому етапі для первинних даних характерна значна неповнота, яка хоча
нерідко і залишається на етапі висунення обвинувачення, але ступінь її
невизначеності істотно знижується: слідчий вже володіє достатнім для подальшого
етапу об'ємом доказів, необхідна їх подальша і всебічна перевірка, можливі
також варіанти розширення або звуження меж звинувачення, встановлення ще не
відомих учасників організованої групи. Домінуючою ж діяльністю слідчого на
початковому етапі є пошуково-пізнавальна та фіксуюча. Основними завданнями і
пріоритетними напрямками діяльності учасників розслідування на початковому
етапі є пошук джерел необхідної доказової і орієнтуючої інформації.
Виходячи із цього, можна сформулювати наступні основні завдання початкового
етапу розслідування нападів з метою заволодіння чужим майном, вчинених
організованими групами:
- встановлення обставин вчинення корисливого нападу організованою групою;
- встановлення осіб, що скоїли злочин;
- визначення кола співучасників;
- припинення злочинної діяльності організованої групи;
- затримання злочинців «по гарячих слідах»;
- встановлення розміру заподіяного збитку і вживання заходів по забезпеченню
його відшкодування;
- оперативна (невідкладна) процесуальна фіксація всієї криміналістично-значущої
інформації тощо.
Залежно від слідчої ситуації, що склалася на початковому етапі розслідування
досліджуваної нами категорії злочинів, можуть змінюватись пріоритети у
вирішенні названих завдань або можуть виникати інші проміжні завдання. Але слід
зазначити, що завдання, які виникають у ході розслідування організованої
корисливо-насильницької діяльності, спрямовані на досягнення тактичної та
стратегічної мети розслідування і це має враховуватись починаючи вже з
початкового етапу розслідування. Погоджуємось із О.С. Золотаревим, який
стратегічною метою правоохоронних органів вважає викриття лідерів конкретного
злочинного формування і припинення функціонування всього формування. А якісне
розслідування конкретної кримінальної справи при розслідуванні організованої
корисливо-насильницької діяльності переводить в розряд тактичних цілей [38,
c.57]. Звісно в ході розслідування виникатимуть і інші тактичні завдання,
наприклад, відшукання викраденого майна, виявлення свідків-очевидців тощо.
Для вирішення даних завдань слідчий повинен володіти достатнім об'ємом знань.
Знання – це відомості, інформація, одержані суб'єктом, перероблені їм на основі
особистого досвіду або суспільної практики і використовуються ним як регулятори
його пошуково-пізнавальної діяльності [95, c.9]. Тож, сам факт виявлення або
отримання інформації не призводить до зміни в сприйнятті слідчим слідчої
ситуації. Лише аналіз подібної інформації і її засвоєння, як нового знання, дає
можливість усвідомлено формувати пошуково-пізнавальну діяльність. Звісно, ми
лише умовно виділяємо аналіз інформації як самостійну діяльність, адже аналіз
відбувається протягом усього процесу накопичення інформації. Його виділення у
самостійну розумову діяльність необхідно для визначення мети та засобів його
проведення. До того ж, ми розглядатимемо аналіз інформації як цілеспрямований
акт дослідницької діяльності особи, що провадить розслідування, якому властивий
свій науковий методологічний апарат, а ні як простий побутовий аналіз
інформації, що ґрунтується на повсякденному досвіді.
Аналіз первинної інформації про факт вчинення нападу, необхідний для подальшого
виділення і оцінки початкової слідчої ситуації, що склалася, визначення
переліку і змісту похідних з неї задач, а також програм і засобів їх вирішення.
Як правило, така інформація містить обмежений обсяг відомостей, що мають
криміналістичне значення. У таких умовах ухвалення рішення з використанням
дедуктивних висновків не дає бажаного результату, оскільки дедуктивні висновки
при дійсних посилках дозволяють дійти достовірного висновку, проте вони не
збільшують об'єм наявних знань [95, c. 112]. Вони дозволяють систематизувати та
краще усвідомити наявні відомості. Натомість, обмеженість необхідної для
ухвалення обґрунтованого рішення інформації, сумнівність джерел її надходження,
активна протидія з боку зацікавлених осіб – ці та інші чинники ускладнюють
процес прийняття раціонального рішення, створюють обстановку в якій слідчий
змушений вирішувати численні розумові задачі, більшість яких носить не
алгоритмічний, а творчий характер. У подібних умовах ефективнішим є
використання індукції і аналогії, ефективність застосування яких залежить від
рівня професійної підготовки особи, що провадить розслідування, від наявності
методичної і інформаційно-довідкової бази, а також наявного особистого досвіду.
Зас
- Київ+380960830922