РОЗДІЛ 2
Можливості структурної адаптації перехідних економік в умовах постіндустріальних змін.
Одночасно з кардинальними зрушеннями в структурі міжнародних відносин у 90-х роках ХХ століття розпочались глибокі суспільно-економічні перетворення системного характеру в межах колишньої світової соціалістичної системи, які проявилися у переході постсоціалістичних країн до нової моделі господарського розвитку, тобто заміні централізовано-планових, тоталітарних форм господарювання на ринкові, демократичні інститути. Кінцевою метою системної трансформації перехідних економік є побудова відкритої економіки, що є необхідною умовою інтеграції цих країн у світове господарство.
Домінуючі тенденції розвитку світового господарства, досліджені в попередньому розділі, зумовлюють зміни в його структурі. Вони насамперед пов'язані із нерівномірним опануванням різними країнами досягненнями сучасного етапу науково-технічної революції. Звідси парадигма постіндустріального розвитку передбачає нову структуризацію світового господарства на основі таких нових критеріїв (технологічності, інформатизації, соціалізації та глобалізації господарських процесів) з виділенням трьох підсистем:
- країни, що будують постіндустріальне суспільство;
- країни, де переважає індустріальний тип розвитку і які включаються в систему нової світової моделі через мікро- та макроінтеграцію;
- країни доіндустріального рівня розвитку, які сьогодні знаходяться поза процесами глобальної трансформації [80].
У даній класифікації країни з перехідною економікою посідають особливе місце тому, що вони повністю не вписуються в жодну з названих підсистем: фактично вони відносяться до другої підсистеми країн з індустріальним типом розвитку, водночас маючи окремі риси першої - постіндустріальної. Насамперед, спільні риси перехідних економік визначає транзитивна основа їх політичного, економічного, соціального та інституційного середовищ з орієнтацією в перспективі на постіндустріальну парадигму розвитку в руслі провідної зовнішньої тенденції - глобалізації. По-друге, участь цих кран у світовому ринку технологій обмежується на сьогодні технологічним послідовництвом, в той же час по окремим напрямкам інноваційних процесів у них наявні передумови для досягнення світового рівня. По-третє, трансформації, що переживають на сучасному етапі перехідні економіки країн Центральної і Східної Європи та СНД, в цілому вписуються в загальносвітові трансформаційні процеси, хоча це відбувається після тривалої автаркії та десяти років економічних реформ. Більше того, залишення соціалізмом історичної арени певною мірою замортизувало настання кризових процесів у світовій економіці, обумовлених циклічністю її розвитку.
Нова диспозиція країн у структурі світового господарства зумовлює не тільки потребу розробки нового механізму взаємодії підсистем із метою подолання однобічної відкритості слабших перед сильними, зближення дистанції між багатими та бідними країнами, недопущення ізольованості постіндустріальних економік, але й необхідність теоретичних пошуків для вироблення практичних рекомендацій щодо структурної перебудови перехідних економік із врахуванням їх приналежності до різних підсистем світового господарства, забезпечення сходження країн з перехідною економікою на більш високий щабель світової ієрархії.
В свою чергу, позитивний досвід входження перехідних економік - лідерів трансформаційного процесу в світове господарство ще недостатньо вивчений. Додаткових досліджень потребують розкриття зовнішніх та внутрішніх умов розвитку, аналіз та оцінка наявного економічного, науково-технічного потенціалів країн із перехідною економікою на сучасному етапі глобалізації світової економіки.
Отже, всі ці проблеми потребують подальшого дослідження за такими основними напрямками: підсумки структурної перебудови в країнах з перехідною економікою, їх нове місце в новій глобальній економічної моделі; що зумовило відмінності в результатах реформ в різних країнах з перехідною економікою; шляхи подолання перехідними економіками "кастової" замкненості постіндустріального центру.
2.1. Підсумки десятиріччя структурних реформ в країнах з перехідною економікою, їх кількісна та якісна оцінка
В останнє десятиріччя постсоціалістичні країни були стрімко відкинуті на периферію світового господарства, оскільки виявились неспроможні до одночасного реформування і інституційної, і технологічної структури економіки. Станом на кінець 2001 року, на країни з перехідною економікою, що охоплює 25 країн з кількістю населення 6,6% від світового, припадає 3,2% обсягів прямих іноземних інвестицій та близько 4,4% світового ВВП [80]. Отже, країни з перехідною економікою значно відстають навіть від середньосвітових показників економічного розвитку.
Однак на сьогоднішній день для окремих країн з цієї групи основний шлях реформ вже залишився позаду, в інших реформи завершились, не встигнувши розпочатись. Відповідно, виник глибокий розрив між рівнем економічного розвитку країн цієї групи: якщо одні поступово наближаються до рівня життя ЄС і для них вступ до цієї організації є питанням найближчого часу, то інші стрімко сповзають в прірву безпросвітної бідності. По завершенні десятиріччя перехідного періоду накопичилось достатньо інформації, щоб дати оцінку результатам реформ та з`ясувати причини, що зумовили їх відмінність в окремих країнах.
Серед країн з перехідною економікою за результатами десятиріччя реформ можна виділити дві групи: країни Центральної Європи та Балтії і пострадянські країни. В першій групі країн перехідний період вже практично завершено, показники рівня життя населення сягають 50-60% західноєвропейських, активно здійснюється поступ до інтеграції в структуру Європейського Союзу. До цієї групи в першу чергу відносяться ті країни, що за останнє десятиріччя зуміли відновити та перевищити дореформовий рівень: це Польща (рівень ВВП в 2001 році становить 144% від рівня 1990 року), Угорщина (109%), Словенія (105%), Чехія (98%), Хорватія (91%).
- Київ+380960830922