РОЗДІЛ 2
РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Сутність ризику, котрим обтяжена зовнішньоекономічна діяльність
У словнику Вебстера "ризик" визначається як "імовірність збитку або втрат", тобто ризик пов'язаний з можливістю настання деякої несприятливої події. Розширене тлумачення ризику ідентифікується з поняттям невизначеності, що означає неможливість абсолютно точного прогнозування вектора розвитку складної системи, але і таким, що не тільки несе в собі ймовірність негативних наслідків, а містить також позитивні можливості.
Ми притримуємось такого визначення - "ризик - це економічна категорія іманентно притаманна діяльності суб'єктів господарювання, що пов'язана з подоланням невизначеності, конфліктності в ситуаціях оцінювання, управління, неминучого вибору. Він має діалектичну об'єктивно-суб'єктивну структуру" [38].
Поняття ризику охоплює практично всю діяльність економічного суб'єкта, і, отже, існує різноманіття ризиків, що виникають у зовнішньоекономічній діяльності. Питання класифікації цих ризиків є досить складною проблемою.
Під класифікацією розуміють систему супідрядних понять якої-небудь області знання чи діяльності людини, що використовується як засіб для встановлення зв'язків між цими поняттями. Таким чином, класифікація ризиків означає систематизацію ризиків на підставі деяких певних ознак і критеріїв, що дозволяють об'єднати підмножини ризиків у більш загальні поняття [39].
Питаннями пошуку оптимальних критеріїв класифікації ризиків займаються до сих пір. Так, одним з перших класифікацію ризиків здійснив Дж. М. Кейнс. Він підійшов до цього питання з боку суб'єкта, що здійснює інвестиційну діяльність, виділивши три основних види ризиків [40]:
* підприємницький ризик - невизначеність одержання очікуваного доходу від вкладення коштів;
* ризик "позикодавця" - пов'язаний з неповерненням кредиту, що включає в себе юридичний ризик і кредитний ризик (недостатність забезпечення);
* ризик зміни цінності грошової одиниці - ймовірність втрати засобів у результаті зміни курсу національної грошової одиниці (ринковий ризик).
Кейнс відмічає, що зазначені ризики тісно переплетені - позичальник, беручи участь у ризиковому проекті, прагне одержати якомога більшу різницю між відсотком за кредит і нормою рентабельності; кредитор, з огляду на високий ризик, прагне також максимізувати різницю між чистою нормою відсотка і своєю процентною ставкою. У результаті ризики "накладаються" один на одного, на що не завжди звертають увагу інвестори.
На даний момент практично в кожній книзі, присвяченої питанням ризику наводиться один з варіантів класифікації ризиків. У більшості випадків обрані критерії не дозволяють охопити всю безліч ризиків, однак ряд основних ризиків в економічній літературі фігурує. Виходячи з цього, досить частими є спроби класифікувати підмножини ризиків, що входять у ці загальні поняття.
Так, переважна більшість закордонних авторів виділяє наступні ризики:
* операційний ризик (operational risk);
* ринковий ризик (market risk);
* кредитний ризик (credit risk).
Подібного підходу дотримують ведучі західні банки, фахівці Базельського комітету, розроблювачі систем аналізу, вимірів і управління ризиками, а також російські фахівці.
До цих базових ризиків додають ще кілька варіантів, що зустрічаються в тій чи іншій послідовності:
* діловий ризик (business risk);
* ризик ліквідності (liquidity risk);
* юридичний ризик (legal risk);
* ризик, пов'язаний з органами влади (regulatory risk).
Як було сказано раніше, останні чотири ризики фігурують не у всіх розробках. Так, ризик, пов'язаний з органами влади найбільш актуальний для банківських організацій, тому він частіше зустрічається в сферах, пов'язаних з банківською діяльністю. Ризик ліквідності деякі автори включають у поняття ринкових ризиків [41].
Специфікою західної класифікації ризиків є те, що в цих країнах існує стійка банківська система, а також розвинуті ринки: валютний ринок і ринок цінних паперів. Таким чином, більшість робіт, присвячених питанням ризику нерозривно пов'язані з зазначеними інститутами, а також регулюючими їх органами.
Уже на початковому етапі можливим є перший розподіл ризиків на ризики, властиві певним економічним інститутам і ризики, їм невластиві.
Кожен з вищезазначених ризиків містить у собі значну кількість конкретних (деталізованих) ризиків, наприклад: операційний ризик - ризик обману, ризик аварій, ризик стихійних лих; кредитний ризик - ризик неповернення основної суми кредиту, ризик позичальника; ринковий ризик - процентний ризик, валютний ризик тощо.
Найчастіше зазначені ризики тісно переплітаються - яскравим прикладом може слугувати ситуація з сумно відомим англійським банком "Barings" - недоліки систем внутрішнього контролю (операційний ризик) і, як наслідок, гра на біржі одного із співробітників привели до неможливості закриття ф'ючерсних позицій на SIMEX (ризик утрати ліквідності) через неправильне прогнозування цін (ринковий ризик).
Використовуючи вищезазначену класифікацію, враховуються комерційні і фінансові ризики, що "розкидані" по всіх категоріях.
Для підприємства дана класифікація може бути трохи звуженою, оскільки в ній у неповній мірі враховані так звані промислові, виробничі ризики, що найчастіше виділяють в окрему категорію [42]. Окремо стоять інвестиційні ризики, що в силу своєї специфіки включають значну частину вищевказаних ризиків.
Легко дійти висновку, що чітко розробленої класифікації ризиків не існує. Більше того, нараховується більше 40 типів різних ризиків і більше 220 видів ризиків, так що в економічній літературі немає єдиного розуміння в цьому питанні.
Однак, відштовхуючи від вищевказаних критеріїв, можна побудувати базову класифікацію ризиків залежно від того, у якій сфері діяльності вони виявляються. Формуючи відповідну класифікацію, зазначимо, що поняття операційних ризиків поділяється на 2 частини: ризики, пов'язані з виробництвом (вони формують поняття виробничих ризиків) і ризики, пов'язані з невиробничою діяльніст
- Київ+380960830922