РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА РЕГІОНУ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ДАНИХ
2.1. Географічне положення, геологічні та грунтово-кліматичні умови
Досліджувані деревостани знаходяться в Карпатському регіоні (адміністративна
територія Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Чернівецької
областей), якому притаманні специфічні риси (географічні, геологічні,
етнографічні, економічні тощо), що відрізняють його з поміж інших таких же
одиниць (регіонів). З приводу цього, пропонуємо коротко зупинитися на
характеристиці регіону дослідження та переглянути основні чинники під впливом
яких відбувається формування природно-територіальних комплексів, у тому числі
лісів ялини звичайної.
Карпатський регіон розташований у центрі Європи на межі її середньої та східної
частин. В Україні він розміщений на крайньому заході країни та межує з Польщею,
Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Молдовою, а також з областями: Рівненською,
Волинською, Тернопільською, Хмельницькою та Вінницькою. Загальна площа регіону
складає 56,6 тис. км. кв. (9,4% території України).
На території регіону розрізняють декілька елементів рельєфу. Якщо почати опис
із Прикарпаття, то це є розчленована рівнина – неоднорідна місцевість із
характерною послідовністю горбистих міжріч та широкими річковими долинами.
Абсолютні коливання висот спостерігаються в межах 300-400 м н.р.м. Наступним, в
напрямку руху на захід, елементом рельєфу є гірська система українських Карпат.
Найвища точка над рівнем моря 2061 м (гора Говерла). Від західної межі Карпат
до державного кордону з Угорщиною та Словаччиною простягаються простори
Закарпатської низовини. Нижче наведена більш детальна характеристика гірської
системи українських Карпат.
Українські Карпати – частина гірської системи Східних Карпат, яка відрізняється
від сусідніх гірських територій меншими абсолютними висотами, характерним
складчато-непорушним заляганням порід (переважно флішу), більшою
континентальністю клімату і значною лісистістю. Для них характерне
повздовжньо-зональне розміщення основних структурно-орографічних елементів, які
долинами річок розчленовуються на географічні області і райони. За характером
рельєфу – це типові середньовисокі гори з чітко вираженою морфобудовою. У
зв’язку зі складними орографічними умовами на території Карпат спостерігається
найбільша мінливість екологічних факторів: клімату, ґрунтів і гідрологічного
режиму, їх вертикальна поясність.
За геологічною будовою Карпати поділяються на внутрішні і зовнішні. З
північного сходу Українські Карпати межують із Прикарпатським краєвим прогином,
із південного заходу – із Закарпатським внутрішнім прогином і діляться на такі
тектонічні зони: Скибову, Кросненську, Дуклянську, Чорногорську, Рахівську,
Магурську, Мармагурську і Пенінську. Перші шість зон об’єднують під назвою
зовнішні або флішеві Карпати, а територію на південь від Пенінської зони –
внутрішні Карпати.
Літологічний склад гірських порід дуже складний. Важливу роль у геологічній
будові Карпат відіграють третинні відклади – палеогенові та неогенові.
Найпоширенішою їх формацією є фліш, у складі якого переважають пласти
пісковиків, глини, мергелю, рідше вапняки і конгломерати.
Клімат українських Карпат має чітко виражений континентальний відтінок, який
проявляється як на рівнинах, так і у горах. Ця область лежить в глибині
материка, на великій відстані від Атлантичного океану. Континентальність
клімату виражена, перш за все, в зменшенні кількості опадів як у порівнянні з
сусідніми областями, так і в межах самої області з заходу на схід. Для
порівняння можна сказати, що на схилах Карпат опадів випадає менше, аніж на
сусідніх схилах Альп. На півночі та північному заході Карпат опадів випадає
800-1400 мм в рік, причому максимум припадає на літні місяці. Відносна
вологість повітря висока (в середньому 60-70%) й непостійна. На більшій частині
території Карпат сніговий покрив лежить до 6 місяців на рік, а на самих високих
масивах сніги зберігаються й до кінця літа.
Температурні умови також підкреслюють характер континентальності клімату.
Середня температура літа на рівнинах та в передгір’ях +20-22єС, а максимальна
досягає майже +40 [22]. Для рівнин характерна тепла і рання весна, довга та
тепла осінь. В горах значно холодніше й на високогір’ях середня температура
найтеплішого місяця не перевищує +3 [22].
Для всієї області характерна затяжна зима з довготривалим морозним періодом.
Протяжність і суворість зими наростають з підняттям у гори.
Андріанов [4] всю територію українських Карпат поділив на шість
вертикально-термічних зон: дуже тепла (низинна частина Закарпаття, сума
активних температур 2600-30000С, вегетаційний період – 265 днів); тепла
(передгірні райони Прикарпаття і Закарпаття, 2400-26000С, 210-215 днів);
помірна (у межах висот від 450-500 до 850 метрів над рівнем моря, 1800-24000С,
180 днів); прохолодна (750-950 абсолютної відмітки, 1400-18000С, 120-130 днів);
помірно холодна (950-1200 метрів над рівнем моря, 1000-14000С, 120-130 днів);
холодна (субальпійський та альпійський пояси, сума активних температур нижча
10000С, вегетаційний період - 90 днів і менше). Ці кліматичні рубежі є
приблизною межею вертикальних рослинних поясів. З підняттям у гори на кожні 100
метрів температура знижується у середньому на 0,50 С.
Ґрунтовий покрив Карпат сформувався в умовах значного різноманіття клімату,
гірських материнських порід, рослинності, рельєфу. Поширення ґрунтів обумовлене
вертикальною зональністю. Пастернак [115] рекомендував використовувати наступну
класифікацію ґрунтів: бурі гірські лісові, гірські лугово-лісові, гірські
підзолисті, торф’
- Київ+380960830922