Розділ 2
Характеристика регіону досліджень ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ДАНИХ
2.1. Обґрунтування вибору об’єкту дослідження
Забезпечення лісової галузі інформаційним інструментарієм в умовах переходу її
на ринкові умови господарювання на засадах сталого розвитку, потребує розробки
широкого спектру коректних і адекватних нормативно-інформаційних матеріалів
оцінки і прогнозу росту головних лісоутворювальних порід України. Актуальною
сьогодні в системі лісовпорядкування для підтримки бази даних лісового фонду
країни є система актуалізації таксаційних показників лісостанів. Актуалізація
потребує виконання великого обсягу інтелектуальних робіт як із методики її
проведення, так і розробки системи математичних моделей динаміки росту головних
лісоутворювальних порід України. Певні наукові напрацювання у цьому напрямі
досліджень виконані, однак, вони потребують подальшого вивчення із залученням
більш повного переліку деревних порід [18, 66, 122, 137, 138, 139]. У
відповідності до цього нагальним є наукове обґрунтування системи
нормативно-довідкових даних росту штучних модальних ялинників Карпат ? головної
лісоутворювальної породи регіону та їхньої подальшої актуалізації.
Ліси Карпат за своєю площею та запасам деревини відносяться до найбільш
багатолісних регіонів України [35, 117]. Лісистість території Карпат складає
40%, що майже вдвічі перевищує цей показник у країні. Ліси цього гірського
регіону мають надзвичайно важливе економічне, водоохоронне, гідрокліматичне,
протиерозійне та санітарно-гігієнічне значення [23, 25, 29, 118]. Дивовижно
гарні ландшафти – це унікальність природних екосистем Карпат. За своєю цінністю
окремі райони Карпат можна віднести до національних парків. У
рекреаційно-господарській зоні створюються сприятливі умови для відпочинку,
лікування та туризму. Тому, лісогосподарські заходи повинні бути направлені на
формування різновікових та стійких деревостанів, що характеризуються високими
захисними властивостями та впливають на стан повітряного басейну.
Ялина звичайна (Picea abies) або європейська (смерека) ? одна з найпоширеніших
у Карпатах деревних порід, її лісостани займають тут найбільшу площу – біля
41%. Вона зростає як на рівнині, так і високогір’ях (понад 1100 м над рівнем
моря), утворюючи чисті та мішані високопродуктивні лісостани. Смерека також
широко використовується для озеленення карпатських сіл і міст, особливо її
декоративні форми. Це дерево здавна було основним будівельним матеріалом для
будинків та громадських споруд. Деревина смереки цінується за свою м’якість,
легкість, рівномірний білий колір, котрий з часом не тьмяніє. Вона має гарні
резонансні властивості, тому її деревина особливо цінна для виготовлення
музичних інструментів. Зі смереки здавна добували смолу, дьоготь, живицю,
деревний оцет. Широко використовується і у паперовій промисловості. З хвої
добувають ефірну олію і вітамін С. Окремі компоненти фітомаси цієї деревної
породи використовуються в медицині, зокрема для заживлення ран [34, 37].
На даний час актуальною залишається проблема лісовідновлення і біологічної
стійкості лісостанів ялини. В результаті господарської діяльності людини значна
частка ялинників Карпат відновлена штучно, іноді у не притаманних їй типах
лісу. Саме ці категорії лісостанів і є об’єктом наших досліджень.
2.2. Географічне положення, геологічні та грунтово-кліматичні умови
Карпатський регіон України межує з Румунією, Угорщиною, Словаччиною та Польщею.
Складається з чотирьох адміністративних одиниць: Львівська, Закарпатська,
Івано-Франківська та Чернівецька області. Основну частину регіону складають
гори Карпати. Закарпатська область розташована в географічному центрі Європи на
межі України та чотирьох сусідніх країн. Область обіймає західну частину
підніжжя Карпат та пiвнiчно-східну частину Центрально-Дунайської низовини.
Найвищою точкою Українських Карпат є гора Говерла (2061 м). Чернівецька область
розташована в пiвденно-західній частині України, відома також як Буковина.
Львівська область розташована на східному пiднiжжi Карпат.
Велика гірська система Карпат починається недалеко від Братіслави (Словаччина)
і закінчується на південному сході Румунії. Довжина Карпат приблизно 1500 км.
Дугою із трьох сторін оточують вони Середньоєвропейську низовину. У
північно-західній частині їхня ширина становить 240 км, у південно-західній –
340, а в північно-східній, де розташовані українські Карпати, вона звужується
до 100-120 км. Залежно від розташування, біогеографічного районування та
геологічних особливостей, Карпати поділяються на Західні, Східні і Південні.
Західні - розташовані на території Словаччини, Чехії, Польщі і, частково,
Угорщини, де й є найвища точка Карпат - гора Герлах (2655 м). Південні –
розкинулися на території Румунії. Східні (за винятком Східних Бескидів, що у
Словаччині та Польщі, а також Семиградських гір, що у Румунії) – на території
України.
Середня висота Українських Карпат – 1000 м. На них припадає 10,3% площі усіх
Карпат і 3,5% території України. Простягаються вони з північного заходу на
південний схід майже на 280 км при середній ширині – 100 км.
В межах України Карпати діляться на [136]: зовнішні, куди входять Бескиди,
Горгани і Покутсько-Буковинські Карпати; центральні або Верховинські; внутрішні
або Полонинсько-Чорногірські. Гірська система оригінальна тим, що на її
території збереглися унікальні для Карпат Центральної Європи праліси. Самі ж
гори – “м'які”, без скельних виступів гірські вершини, на яких не росте ліс –
полонини.
У ґрунтовому покриві переважають бурі гірсько-лісові, дуже щебенисті ґрунти
[100]. Різноманітність ландшафтів визначається
- Київ+380960830922