розділ 2.2).
II групу (порівняння) становили 132 жінки, яким для підготовки ШМ і
родозбудження застосовували препарат ПГЕ2 препідил гель (динопростон). Методика
здійснювалася в такий спосіб: ПГ-гель для інтрацервікального введення по 3 г
(0,5 мг активної речовини) в одноразовому шприці, що містить разову дозу,
інстилювався в заднє склепіння піхви по поліетиленовому катетеру. Катетер
вводився в піхву під контролем пальців руки. Після введення препарату пацієнтка
10-15 хв лежала на спині, щоб звести до мінімуму витікання гелю. Повторна доза
призначалася у випадку відсутності ефекту родозбудження через 1 добу.
При явищах гіпертонусу матки, появі дискоординованої чи надмірної родової
діяльності рукою, введеною в піхву, видаляли ПГ-гель, що знаходився в області
заднього склепіння. Здійснювали симптоматичну терапію передозування, оскільки
клінічними дослідженнями антагоністи ПГ поки точно не встановлені. Якщо
тимчасове припинення терапії виявлялося неефективним у плані припинення
гіперстимуляції матки (і/чи дистресу плода), використовували внутрішньовенне
введення b-адреноміметиків.
Крім того, нами проведено аналіз перебігу пологів у 40 пацієнток, які не мали
хронічних генітальних і екстрагенітальних захворювань, з неускладненою течією
вагітності і пологів. Ці жінки ввійшли в контрольну групу.
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Проведено багатоаспектний аналіз анамнестичних даних, перебігу гестаційного
періоду, родового акта і перинатальних виходів пологів. Вибір набору методів
дослідження був обумовлений безпекою, необтяжливістю для вагітної жінки,
нешкідливістю для матері і плода, технічною простотою, можливістю проведення
досліджень при вільному подиху і збереженні рухової активності,
інформативністю, можливістю повторних досліджень.
При проведенні піхвового дослідження виявляли стан піхви (розтяжність,
наявність перетинки, ознаки запалення); стан ШМ (довжина, консистенція,
розташування, прохідність цервікального каналу); ступінь розкриття маточного
зіву в сантиметрах; характер країв зіву (товсті, тонкі, щільні, м'які, легко
розтяжимі, ригідні); стан плодового міхура (є, ні, добре наливається, плоский,
напружений поза переймою); визначали розташування передлежачої частини щодо
площин тазу, розташування швів і тім'ячок, ознаки конфігурації голівки,
наявність родової пухлини; давали характеристику кісткового тазу.
На підставі даних анамнезу і акушерського обстеження ставили клінічний діагноз.
Далі робили висновок, що містив план родорозрішення, схему лікувальних і
профілактичних заходів з урахуванням стану ШМ, передбачуваних ускладнень і
ведення пологів на даному етапі.
Оцінка стану ШМ є найбільш простим і достовірним способом визначення готовності
організму жінки до родів. Перед включенням до протоколу у всіх вагітних
оцінювали стан ШМ за шкалою Бішоп (табл.2.1). Шийка матки вважалася "зрілою"
при оцінці в 5 і більше балів. Розподіл груп обстеження за ступенем «зрілості»
ШМ представлено в розділі III.
Таблиця 2.1.
Оцінка шийки матки (Bishop, 1964)
Показник
Бали
Розкриття ШМ, см
1–2
>3
Довжина ШМ, см
3 і більше
1–2
Консистенція ШМ
щільна
м'яка
м'яка і розтяжна
Положення ШМ
до заду
серединне
центральне
Положення передлежачої частини (над sp. ischii, див)
1–0
Ультразвукова фетометрія і плацентометрія проводилися на апараті «Toshiba»
(Японія) з використанням лінійних датчиків з частотою випромінювання 2,5 і 3,5
Мгц. Оцінка гестаційного віку плода проводилася за таблицями, розробленими В.Н.
Демидовим і співавт. (1988), F.P.Hadlook et al. (1985).
Найбільш інформативним методом спостереження за станом плода і характером
родової діяльності є кардіотокографія (КТГ) [36, 66, 186]. В родах проводили
ретельне клінічне спостереження за станом матері і плода з кардіомоніторним
контролем серцебиття плода і характеру скорочувальної діяльності матки.
Дослідження проводилися за допомогою ультразвукової кардіотокографії Feta Safe
6 виробництва фірми "Kranzbuhier" (Німеччина). Запис проводився в положенні
вагітної на боці протягом 30 хвилин, швидкість руху стрічки склала 10 мм на
хвилину до призначення і через 4 години після введення ПГЕ.
Ми використовували нестресовий тест (НТ), що є одним з основних методів
антенатальної оцінки функціонального стану плода [66]. При оцінці КТГ
враховували наявність реактивного чи нереактивного НТ. Реактивним вважали тест
при наявності на записі двох і більш акцелерацій тривалістю не менш 15 секунд і
амплітудою 15 ударів на хвилину і більше кожна. Тест, що не задовольняє
зазначеним критеріям, вважається нереактивним.
Крім обліку НТ проводилася бальна оцінка КТГ по W.M.Fisher (1976) (табл. 2.2),
що включає разом з кількістю й амплітудою акцелерацій базальну частоту
серцевого ритму плода, амплітуду миттєвих осциляцій, якість і кількість
децелерацій, а також число рухів плода під час запису КТГ (за 30 хвилин).
Прогностичні критерії: фізіологічні — при оцінці 9–12 балів (реактивний тест);
патологічні — при оцінці 0–8 балів (ареактивний тест)
Обробці піддавалися також параметри скорочувальної відповіді, що реєструвалися
на токографі: амплітуда і частота спонтанних скорочень міометрія, тривалість
контрактури.
Для активного спостереження за розвитком родової діяльності ми використовували
партограму, що являє собою графічне зображення подій пологів. Партограма діє як
рання попереджувальна система, що дозволяє оцінити розвиток пологів, на ранніх
стадіях знайти дисфункціональний перебіг пологів, патологічний їхній розвиток
як для матері, так і для плода.
Таблиця 2.2.
Оцінка КТГ по W.M. Fisher
Показник
Оцінка, бали
Базальний рівень частоти
серцевих скор
- Київ+380960830922