Формування естетичного досвіду молодших школярів у процесі художнього діалогу

РОЗДІЛ 2
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОГО
ДОСВІДУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ
ХУДОЖНЬОГО ДІАЛОГУ
Художній діалог як метод формування естетичного
досвіду молодших школярів
Початкова школа є тією ланкою освіти і виховання, від якої значною мірою
залежить успіх у формуванні естетичного досвіду особистості. Наголошуючи на її
особливій функції і ролі у духовному становленні, розкритті творчих сил і
можливостей дітей, видатні педагоги України зазначали, що на роки навчання в І
- ІV класах припадає найбільш інтенсивний відрізок людського життя. Дитина в
цей період повинна готуватися до подальшого життя, накопичувати певний обсяг
знань, умінь і навичок, щоб успішно навчатися далі. Вона має жити багатим
духовним життям. Роки навчання в початкових класах, як зазначає В.
Сухомлинський, це період морального, інтелектуального, емоційного, фізичного та
естетичного розвитку, який буде реальною справою, а не пустою розмовою лише за
умови, якщо дитина живе багатим життям сьогодні, а не тільки готується до
оволодіння знаннями завтра.
Прагнення до організації цікавого, духовно насиченого життя початкової школи
спонукає В. Сухомлинського до використання ефективних форм і методів роботи з
дітьми. «Я поставив собі за мету,- пише відомий педагог, - домогтися того, щоб
навчання було частиною багатого духовного життя, яке сприяло б розвитку дитини,
збагачувало її розум. Не зубріння, а цікаве, різноманітне, інтелектуальне
життя, що проходитиме в світі казки, гри, краси, музики, фантазії, творчості -
таким буде навчання моїх вихованців. Хочеться, щоб діти були мандрівниками,
відкривачами й творцями у цьому світі. Спостерігати, думати, розмірковувати,
переживати радощі праці й пишатися створеним, творити красу і радість для людей
і знаходити в цьому творенні щастя, захоплюватися красою природи, музики,
мистецтва, збагачувати свій духовний світ цією красою, брати близько до серця й
радість, і горе інших людей, переживати їхні долі як глибоко особисту справу, -
такий мій ідеал виховання» [241: 102].
Аналіз проблеми формування естетичного досвіду учнів молодшого шкільного віку
дозволив визначити не лише її актуальність, але й необхідність послідовного і
цілеспрямованого педагогічного вирішення. На цьому наголошує орієнтовний зміст
виховання в національній школі України. Визначаючи діяльність із забезпечення
художньо-естетичної культури дітей та молоді, вчені-педагоги і методисти
(М. Бєлкіна, С. Борисюк, Д. Дубровська та ін.) наголошують на необхідності
«формування основ естетичної культури, естетичного досвіду особистості,
естетичного сприймання та емоційного ставлення до прекрасного в навколишній
дійсності, природі і стосунках між людьми» [193:13].
Збагаченню естетичного досвіду молодших школярів сприяють різні засоби, форми і
методи навчально-виховної роботи. Видатний український педагог В. Сухомлинський
прагнув формувати у дітей почуття прекрасного засобами природи, праці,
спілкування, творчості. Він писав, що «вже в роки дитинства кожен має вчитися
відкривати красу природи, щоб духовне життя дитини і природа немов би
поєднувались інтелектуальними, емоційними, естетичними, творчими нитками.
Важливо, щоб джерелом думки й почуттів було пізнання явищ природи, її краси»
[241: 557].
За допомогою пізнавальної діяльності, участі в активному освоєнні краси
навколишньої дійсності учні можуть збагачувати свій естетичний досвід,
формувати почуття, поняття та уявлення про красу рідної землі, побуту, сімейних
відносин тощо. При цьому невичерпним джерелом естетичного натхнення, пізнання і
творчості дітей залишається мистецтво.
Відомо, що проблемі естетичного виховання учнів молодших класів засобами
мистецтва присвячено чимало наукових і методичних праць, визначено ряд
психолого-педагогічних умов, що сприяють передачі учням естетичного досвіду.
Проте залишається ще недостатньо вивченим питання про освітньо-виховні
можливості художнього діалогу та умови його ефективного використання з метою
формування естетичного досвіду молодших школярів.
Усвідомлюючи актуальність і недостатню обґрунтованість цього питання, нами були
визначені наступні завдання теоретичного аналізу: розкрити сутність художнього
діалогу як педагогічної категорії; обґрунтувати роль художнього діалогу у
формуванні естетичного досвіду молодших школярів; визначити можливості
використання художнього діалогу у навчально-виховному процесі.
Художній діалог як педагогічна категорія. Спираючись на логіку наукового
пошуку, було поставлено, передусім, завдання щодо розкриття сутності художнього
діалогу як педагогічної категорії. Безперечно, зазначене поняття не є новим в
освітньому і культуротворчому просторі. До проблеми діалогу в мистецтві й
освіті зверталися у різні історичні часи філософи, діячі культури, майстри
слова, музики, живопису, театру, кіномистецтва. Провідні вчені (А. Балаян,
В. Біблєр, Л. Боровий, М. Глазман, С. Гусєв, В. Пандиров, С. Черепанова та ін.)
висловлювали своє розуміння сутності і ролі діалогу в житті суспільства і
людини, розвитку культури і мистецтва.
Ідею діалогічності у навчанні і вихованні намагалися обґрунтувати і впровадити
на практиці вчені-педагоги, психологи, методисти З. Абасов, Г. Балл,
А. Бодальов, С. Братченко, Л. Бурман, І. Василєва, О. Зуєв, О. Киричук,
Л. Коваль, Л. Кондрашова, О. Ляшенко, А. Фурман, Р. Шамелашвілі, С. Шеін та ін.
Вони підкреслювали роль діалогу у навчальному і виховному процесі, таких
принципів виховання, як повага до особистості, врахування її вікових та
індивідуальних особливостей, необхідність стимулювання творчої активності учнів
у процесі пізнавальної діяльності.
Сьогодні можна спостерігати, як