Ви є тут

Розвиток зоологічних досліджень на Волині в ХІХ - початку ХХ століть

Автор: 
Іванців Василь Володимирович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U000405
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
РАННЯ ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ФАУНИ ВОЛИНІ
2.1 Соціально-економічні умови та розвиток природознавчих досліджень на Волині
в першій половині ХІХ століття
Волинь - це історично-географічний край в північно-західній частині України.
Розміщений між Поділлям на півдні та Бiлоруським Поліссям на півночі, Бугом на
заході та р. Тетеревом і верхів’ям р. Вужа на сході. Площа становить близько 70
000 км2, населення понад 4 000 000 чоловік [229]. У географiчному вiдношеннi
Волинь охоплює Захiдне, Житомирське, Мале i частково Київське полiсся,
Волинську височину та захiдний уступ Подiльської височини.
Границі Волинської землi постійно зазнавали змін. Княжа Волинь на заході сягала
до річки Вепр, на північному-заході до річок Норов та Ясьолу, на півдні
обіймала всю Белзську землю. Історично межі Волині постійно пересувалися із
заходу на схід. Пiсля третього подiлу Речi Посполитої в 1795 роцi царський уряд
створив в 1796 роцi Волинську губернiю (див. карто-схему 2.1.). На сьогоднiшнiй
день територія колишньої Волинської губернiї, яка в лiтературi отримала назву
Великої Волинi, охоплює Волинську, Рiвненську, Житомирську областi, окремi
повiти губернiї вiдiйшли до Тернопiльської областi (Кременецький), Хмельницької
(Заславський та Староконстянтинiвський) та Польщi [229].
Перші відомості про зоологічні спостереження на Волині відносяться до 1309
року, коли згідно літописних даних у західній частині України було масове
поширення мишовидних гризунів. Як свідчать дослідження І.Т. Сокур (1963), даний
ріст чисельності гризунів був періодичним і спостерігався в 1468, 1646 та 1735
роках. Повідомлення, як правило, носили констатуючий характер, нечітко
окреслювали територію та видовий склад мишовидних.
В дисертаційному дослідженні ми ще повернемося до пояснень та досліджень даних
явищ [263].
Перше письмово зафіксоване звертання дослідників до зоогеографії Волині
відноситься до 1650 року, коли в Гданську була видана Даніелем Цвіккером карта
Полісся на якій було показано поширення польської кошенілі Porphyrophora
poolonica L. [286] (в 1650 році Полісся входило до складу Польщі і являло собою
територію “Великої Волині”). Даний вид являв велику цінність, оскільки з нього
добували прекрасний барвник - кармін. Карта зберігається в Дрездені. На думку
польського вченого Z. Fedorowicza [Федоровича], карта Д. Цвіккера – мабуть
взагалі перша в світі зоогеографічна карта [286].
У період ХYШ століття практично відсутні будь-які літературні згадки про
зоологічні дослідження Волині, майже до початку ХІХ століття. Царський режим
пережив у цей час ряд суворих випробувань серед них повстання декабристів
(1825), польське повстання (1830), Кримська війна (1854-55) та ведення
чисельних регіональних воєн на Кавказі, у Середній Азії.
Дореформенний період в Українi (як i у всiй росiйськiй державi) був перiодом
розпаду i кризи феодально-крiпосницької системи господарства. Проте панiвний
клас дворян-помiщикiв намагався зберегти свою владу. Царизм скеровував свою
полiтичну дiяльнiсть на змiцнення домінуючого становища останнiх у
господарському та полiтичному життi. Даний період характеризувався також
істотними особливостями розвитку природознавства. У першiй половинi ХIХ ст. в
гострих сутичках рiзних точок зору на природу проводилась пiдготовка переходу
вiд науки, що обмежувалась, головним чином, описом органiзмiв, предметiв, явищ
та попередньою їх систематизацiєю, до науки, яка розкривала закони розвитку
природи [235].
Фактично в першiй половинi ХIХ столiття завершується перiод першопочаткового
накопичення i систематизацiї матерiалу. В цю епоху зоологiя починає видiлятися
з колишньої “натуральної iсторiї”. Протирiччя мiж накопиченням нового матерiалу
i пануючими поглядами на природу значно пiдсилилось у першiй половинi ХIХ ст. i
привело до краху старих уявлень. Цьому сприяв розвиток суспiльного виробництва
i виробничих сил. Розширення виробництва ставило перед наукою новi завдання i
водночас збагачувало її великою кiлькiстю нових фактiв. Замiсть старих
концепцiй, за якими все в природi та суспiльствi розглядалось як незмiнне вiд
початку свiтобудови, утверджується свiтогляд буржуазії, пройнятий iдеями
розвитку, боротьби, вiльної конкуренцiї. Уявлення про еволюцiю найлiпшим чином
вiдповiдало цим новим поглядам [235].
У першiй половинi ХIХ ст. безсумніву були зробленi надзвичайно важливi
вiдкриття в бiологiї, якi мали значний вплив на проведення зоологiчних
дослiджень в Українi. Вiдкриття i узагальнення даної доби iстотно змiнили
уявлення не тiльки в окремих галузях знань, але й пiдготували фундамент для
створення в другiй половинi ХIХ ст. нової картини свiту. Так, в першiй чвертi
ХIХ столiття формується палеонтологiя, повнiстю завершився процес формування
порiвняльної анатомiї. Наприкiнцi 20-х рокiв ХIХ столiття К. Бер встановив
основнi типи ембрiонального розвитку i довiв, що всi хребетнi розвиваються за
єдиним типом. В 1839 році була сформульована клiтинна теорiя, що встановлювала
єднiсть елементарної будови всiх органiчних форм i лiквiдувала провалля мiж
рослинами i тваринами. Одночасно в цей перiод формується iсторична геологiя.
Бiологiя нагромаджує все бiльше фактів, що суперечать вченню про постiйнiсть
видiв. Еволюцiйна теорiя Ламарка, висунута в 1809 р., на перший погляд
бiльшостю природодослiдникiв вважалася як екстравагантна наукова напiвпоезiя
протягом усiєї першої половини ХIХ столiття, пробивала собi дорогу
опосередковано [235].
У ХIХ столiтті стали складатися принципово новi погляди, що суперечили
концепцiї незмiнностi природи. Власне, формувалися уявлення про єднiсть та
розвиток природи. Освіта і наука починают