Розділ 2
Основні правові форми запобігання деградації земель сільськогосподарського
призначення
2.1. Загальна характеристика правових форм і заходів запобігання деградації
земель сільськогосподарського призначення.......………62
2.3. Державний земельний кадастр – основна передумова розробки і здійснення
запобіжних заходів.................................................…..…84
2.3. Моніторинг, планування і прогнозування у галузі земельних відносин як
правові форми запобігання деградації земель...............93
2.4. Земельний контроль у галузі запобігання деградації
земель...........................................………………………..…….…......105
Економічне стимулювання суб'єктів земельних правовідносин щодо запобігання
деградації земель..........………………......................….118
Обмеження земельних прав суб'єктів які спрямовані на запобігання деградації
земель..........................................………………….…......127
Інші правові форми запобігання деградації земель…………………137
Висновки…………………………...………………………………..………...152
Список використаної літератури..........……………………..........…..….159
Вступ
Актуальність теми дослідження. Охорона навколишнього природного середовища в
цілому й окремих її елементів є глобальною проблемою сучасності. Стан
навколишнього природного середовища значною мірою визначається станом земельних
ресурсів. Згідно зі статтею 13 Конституції України (ст. 1 ЗК України) земля є
основним національним багатством України, що знаходиться під особливою охороною
держави.
Стан земельних ресурсів багато в чому залежить від результатів антропогенної
діяльності людини, на нього впливають різні негативні процеси. Серед них треба
назвати, насамперед, деградацію земель, що у наш час набула загрозливий
характер. У зв'язку з цим усе частіше на перший план у галузі охорони
навколишнього природного середовища висувається проблема запобігання деградації
земель, яка досліджується представниками різних галузей науки.
Дослідження показує, що погіршення стану земельних ресурсів стало самостійним
фактором і в Україні, яка має унікальні багатства, створені самою природою,
головним із яких, є земля. Вона є невід'ємною частиною екологічної системи. Це
визначає необхідність застосування відповідних заходів щодо збереження її
природних якостей. Так, 8 травня 1990 р. була прийнята Постанова Кабінету
Міністрів “Про концепцію розвитку землеробства в УРСР на період до 2005 та її
реалізацію”, якою передбачалося здійснення комплексу агротехнічних заходів із
метою усунення розвитку деградаційних процесів на землі. Однак для досягнення
реального результату щодо збереження стану земельних ресурсів і запобіганню їх
деградації лише агротехнічних заходів виявляється не досить, для цього
потрібний і комплекс правових заходів.
Специфічну функцію у сфері економіки покликані здійснювати землі
сільськогосподарського призначення – найбільш цінні землі. Їх використання,
пов'язане із забезпеченням сільськогосподарськими продуктами харчування
населення країни, сировиною для промисловості, кормами для тваринництва. З
огляду на це зазначені землі виступають основою економічної безпеки країни.
Завдяки родючому ґрунтовому покриву землі сільськогосподарського призначення є
основним засобом виробництва в сільському господарстві. В той же час
сільськогосподарське виробництво за своєю сутністю є живим організмом, його
функціонування обумовлене законами природи. Тому технології, що
використовуються в процесі ведення сільськогосподарського виробництва, повинні
забезпечувати відновлення й підвищення якості земель сільськогосподарського
призначення.
Відновлення деградованих земель сільськогосподарського призначення є складною,
а в ряді випадків і неможливою справою, оскільки втрата їхньої родючості
пов'язана з порушенням природних зв'язків між рослинами, ґрунтами й
мікроорганізмами. Ця обставина впливає на якісні параметри земель
сільськогосподарського призначення.
Належний їх стан є фундаментальною основою для забезпечення екологічної безпеки
в країні. Тому запобігання будь-яких негативних впливів на вказані землі
виступає першочерговим завданням в сфері їх використання та охорони.
Необхідність всебічного наукового дослідження правового забезпечення
запобігання деградації земель сільськогосподарського призначення обумовлена
декількома причинами.
По-перше, проблема правового забезпечення запобігання деградації цих земель
значно загострилась, оскільки деградація не тільки впливає на їх стан, але й
вважається важливим фактором, що створює передумови для погіршення якісного
стану навколишнього природного середовища в цілому. У сучасних умовах із
сільськогосподарського використання вилучено 119 тис. гектарів деградованих
сільськогосподарських угідь (загальна площа сільськогосподарських угідь складає
41,84 млн. гектарів) [1 [117] Ведомости Верхов. Рады Украины. - 1998. - №38-39.
- Ст. 248.] . Це викликає необхідність всебічного й глибокого аналізу природи
та змісту такого явища і правових форм його запобігання.
По-друге, в умовах формування ринкових відносин в економіці країни й залучення
в ринковий товарообіг певної частини земель, запобігання деградації
сільськогосподарських земель стає все більш актуальним. Ринкові умови
господарювання в аграрному секторі припускають необхідність підвищеної уваги до
стану як усіх земель, так і особливо земель сільськогосподарського
призначення.
По-третє, підвищення інтенсифікації використання таких земель нерозривно
пов'язано з підвищенням рівня антропогенного впливу на зазначе