РОЗДІЛ II
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи клініко-параклінічного обстеження вагітних
Дана робота виконана на кафедрі акушерства і гінекології №1 та кафедрі
клінічної біофізики Одеського державного медичного університету.
Клінічне обстеження хворих проводилося протягом 1998 – 2001 р.р. на базі
обласного пологового будинку, у відділенні патології вагітних.
Відповідно до завдань дослідження, під нашим спостереженням знаходилося 111
вагітних жінок у III триместрі вагітності з діагнозом пізній гестоз.
З загального числа вагітних нами були визначені наступні групи: у 1 групу
ввійшли 82 вагітних жінок з діагнозом пізній гестоз до проведення якої-небудь
специфічної терапії. У групу 2 увійшли 29 вагітних з діагнозом пізній гестоз,
але усі жінки цієї групи одержували традиційне комплексне медикаментозне
лікування.
При клінічному обстеженні у всіх жінок вивчалися: скарги, вік, анамнез життя та
соматичні захворювання, особливості попередніх вагітностей та пологів, перебіг
дійсної вагітності, час появи симптомів гестоза й ефективність його лікування
до госпіталізації, особливості менструальної та репродуктивної функції.
Усім жінкам відповідно до загальноприйнятих методик проводилося дослідження
загального аналізу крові, загального аналізу сечі а також флори піхви, при
якому оцінювалася кількість лейкоцитів, епітелію та склад флори піхви.
2.2. Дослідження піхвових змивів, ротоглоткових змивів та сечі методом лазерної
кореляційної спектроскопії
Субфракційний склад піхвових змивів, ротоглоткових змивів та сечі реєстрували,
використовуючи лазерний кореляційний спектрометр ЛКС-03-«ИНТОКС». Принцип
методу докладно викладений у попередній главі, тому ми зупинимося лише на
підходах до класифікації результатів вимірів.
Для об'єктивної характеристики субфракційного складу біологічних рідин
використовували спеціально розроблену програму «семіотичного» класифікатора
[80,81,82,83], відповідно до якої по осі абсцис були виділені
дифференційно-значущі зони. Кількість дискретних зон та їхня розмірність
залежить від характеру досліджуваної біологічної рідини.
У запропонованій «семіотичній» класифікації ротоглоткових змивів було
запропоновано 5 дискретних зон у залежності від розміру світлорозсіюючих
часток: I (1-10нм); II (11-36 нм); III (37-95 нм); IV (96-264 нм); V (вище 264
нм). У залежності від характеру перерозподілів світлорозсіюючої здатності
часток у зазначених зонах запропонована семіотична класифікація ЛКС
ротоглоткових змивів припускає ідентифікацію 8 різних напрямків зрушень у
локальному гомеостазі ротоглотки (табл. 2.1, рис 2.1). При цьому кожному
симптомокомплексу відповідає кілька градацій, що відображають ступінь
виразності перерахованих спектральних зрушень: початковий (1), помірний (2) та
виражений (3).
При цьому відносно 0 групи (нормологічної) можна виділити два основних
напрямки зрушень у субфракційному складі ротоглоткових змивів, що визначають
формування інших груп. При перевазі в субфракціях ротоглоткових змивів більш
низькомолекулярних компонентів передбачається превалювання процесів гідролізу,
і такі групи спектрів позначаються інтоксикаційно-, катаболічно-, або
дистрофічноподібними (у залежності від характеру гідролітичних процесів), а при
нагромадженні в спектрі крупномолекулярних часток, що найчастіше супроводжує
процеси алергізації й аутоімунної сенсибілізації, формуються макромолекулярні
зрушення (алерго- та аутоімунноподібні).
При змішаних зрушеннях, якщо ступінь їхньої виразності знаходиться на
початковому (1) чи помірному (2) рівнях, внесок високомолекулярних фракцій є
більш значним.
Таблиця 2.1
Напрямок спектральних зрушень у РГЗ при різних симптомокомплексах
Напрямок зрушень
Тип семіотичного зрушень
Характер перерозподілів між виділеними дискретними зонами
Гідролітичо-направлені
Інтоксикаційноподібні
Збільшується вітсоток уміст часток I фракції (до 10 нм), з помірним збільшенням
часток III фракції (37-95 нм), рис. 2.1 (1).
Катаболічноподібні
У спектрі переважно накопичуються биосубстраты від 37 до 95 нм (III фракція), і
незначно биосубстраты II фракції (11-36 нм), рис.2.1 (2).
Дистрофічноподібні
Характеризується переважним нагро-мадженням у спектрі биосубстратов із гранично
малим гидродинамічним розміром до 10 нм (I фракція), рис. 2.1 (3).
Макромолекулярні
Алергоподібні
У спектрі накопичуються биосубстраты з великим гідродинамічним розміром від 96
до 264 нм (IV фракція) і в меншому ступені V фракція (> 264 нм), рис. 2.1 (4).
Аутоімунноподібні
Збільшення процентного вмісту часток із гранично великим гідродинамічним
розміром > 264 нм (V фракція), рис. 2.1 (5).
Змішані зрушення
Алерго-інтоксикаційноподібні
Збільшення процентного вмісту часток IV фракції з одночасним наростанням
процентного вмісту часток II фракції, рис. 2.1 (6).
Аутоімунно-інтоксикаційноподібні
Збільшення процентного вмісту часток V фракція з одночасним наростанням
процентного вмісту часток II фракції, рис. 2.1 (7).
Алерго-
дистрофічноподібні
Збільшення процентного вмісту часток V фракція з одночасним наростанням
процентного вмісту часток I фракції, рис. 2.1 (8).
У використаному класифікаторі ЛК-спектрів сечі були виділені 4 інформативні
зони: I – зона низькомолекулярних інгредієнтів (від 1 до 75 нм); II – зона
середньомолекулярних інгредієнтів (від 76 до 220 нм); III – зона
високомолекулярних інгредієнтів (від 221 до 1500 нм); IV – зона
надвисокомолекулярних інгредієнтів (вище 1500 нм).
Як і у випадку ротоглоткових змивів, найменування ЛКС зрушення відбиває тільки
загальний характер ідентифікованого спектра, розбитого на 4 дискретні зони.
Однак і ч
- Київ+380960830922