РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ ГУМАНІЗАЦІЇ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В СТАРШИХ
КЛАСАХ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ПРИВАТНОЇ ШКОЛИ
2.1. Теоретичні підходи до гуманізації виховання учнів загальноосвітньої
приватної школи
У попередньому розділі нами здійснено аналіз педагогічних систем гуманістичної
спрямованості найбільш відомих вітчизняних та зарубіжних вчених - педагогів. Це
дало змогу узагальнити і систематизувати їх досвід, усвідомити спільні напрями
і засоби гуманізації виховного процесу. Однак суспільний досвід свідчить, що ці
педагогічні системи поки що не утвердилися в освітньому просторі як домінуючі,
вони й досі вважаються альтернативними, а кількість альтернативних шкіл у
різних країнах світу хоча поступово й зростає, але залишається незначною у
порівнянні з кількістю загальноосвітніх державних шкіл. За результатами нашого
дослідження, це пояснюється такими причинами:
- школа є одним з основних інститутів навчання і виховання в суспільстві, а
тому державна школа завжди виконувала "соціальне замовлення" того суспільства,
в якому вона діє. Отже, тільки альтернативні школи могли ставити дещо іншу мету
і такі завдання виховання, які б випереджали розвиток суспільства, були б
націлені на майбутнє. Ось чому саме тепер, коли активно відбуваються процеси
гуманізації та демократизації суспільства, в усьому світі пожвавився інтерес до
таких шкіл;
- в усі часи існували діти "незручні" для звичайної школи, особистість таких
дітей могла розвиватись тільки в умовах вільного виховання. Саме альтернативні
школи і були призначені задовольнити потреби батьків таких дітей у їх навчанні
і вихованні, однак цих шкіл було мало і держава не дбала про збільшення їх
кількості;
- як зазначає В.А.Співаковський, існує протиріччя між бажанням батьків навчати
своїх дітей у кращих школах з комфортними умовами, перспективним здобуттям
високоякісної освіти, з одного боку – і бажанням навчати їх безкоштовно – з
другого. Тому перед батьками постає дилема, констатує він далі, – яку освіту
дати своїй дитині – звичайну – безкоштовно в загальноосвітній школі, чи кращу –
за оплату в приватній школі. Досвід показує, що переважна більшість батьків, не
замислюючись, обирає освіту безкоштовну і тільки 5-8% - платні приватні школи
[133];
- існує ще одна обставина, заради якої створюються приватні елітарні школи в
зарубіжних країнах. Так, „…вище керівництво, політики, видавні діячи, наприклад
США, вийшли в основному з 15 таких шкіл, які за своєю сутністю є кузнею
висококласних кадрів. Можливо, майбутні учні незалежної України, які здобудуть
освіту в приватних школах, через 15-20 років також відіграють помітну роль у
житті держави” [133,25].
Отже, вказані вище причини заважають альтернативним школам стати домінуючими в
освітньому просторі України. Однак спроба побудувати модель гуманного виховного
процесу на матеріалі саме альтернативних шкіл є сьогодні надзвичайно
актуальною, оскільки необхідність гуманізації шкільного життя на сучасному
етапі незаперечна, а державні школи поки що неспроможні запровадити її в
практику як систему. Таким чином, побудувати модель такої системи і перевірити
її життєспроможність можливо в умовах невеликих приватних шкіл нового типу, а
далі вже може йти мова про створення цілісної концепції гуманізації освіти і
виховання та широкого запровадження її у практику загальноосвітніх шкіл.
Аналіз результатів дослідження дозволяє зробити висновок, що недержавна сфера
освіти має позитивний вплив на суспільство завдяки таким факторам:
- припинення державної монополії на освіту, створення умов конкурентності;
- надання системі освіти і виховання більшого динамізму, гнучкості, полегшення
її адаптації до вимог ринку праці, врахування індивідуальних інтересів та
здібностей тих, хто навчається;
- розширення можливостей громадян щодо здобуття освіти, зменшення розриву між
попитом та пропозицією на ринку освітянських послуг;
- забезпечення сприятливих умов для професійного і посадового зростання
молодих вчителів (викладачів), науковців та адміністраторів завдяки потребі в
енергійних, із сучасними поглядами фахівцях [83].
Останнє дозволяє констатувати, що переорієнтація змісту і мети освіти на
потреби особистості учня, створення умов для його самовиховання, саморозвитку,
вимагає запровадження у педагогічну практику таких принципів організації
навчально-виховного процесу:
1. Гуманізація системи освіти.
2. Єдність загальнолюдського та національного (передбачає формування високої
духовної культури, гуманістичного мислення категоріями “вічних” цінностей -
крізь призму національного).
3. Розвиваючий характер навчання (передбачає саморозвиток і вимагає
переорієнтації процесу навчання з предметного змісту на процесуальні та
мотиваційні аспекти освіти. Розвиваючим є таке навчання, що забезпечує якісні
зміни у цілісній системі особистості: інтелектуальній, емоційно-вольовій,
дієво-практичній сферах).
4. Співробітництво, співтворчість.
5. Індивідуалізація та диференціація навчання (цей принцип реалізується
найповніше саме в закладах нового типу через профільне та спеціальне навчання,
створення різноманітних програм і підручників різної складності, зменшення
наповнюваності класів, варіативність навчання, розгалуженість психологічної
служби на різних рівнях).
6. Оптимізація навчально-виховного процесу (передбачає досягнення кожним учнем
найвищого для нього рівня розвитку творчих здібностей, знань, умінь, навичок,
психічних функцій, засобів діяльності).
7. Відкритість і динамічність альтернативної освіти (передбачає її постійний
розвиток, становлення і саморегуляцію. Кожний навчальний заклад є відкритою
педагогічною системою, вільною від догматів і чутливою до
- Київ+380960830922