РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих
Під наглядом перебувало176 дітей у віці від 2-х місяців до 1 року, у тому числі
115 хворих на АД, що перебували на амбулаторному або стаціонарному обстеженні
та лікуванні в клініках міської дитячої лікарні № 1, щелепно-лицьової хірургії
центральної міської лікарні № 1, міського шкірно-венерологічного диспансеру № 1
міста Донецька за період з 1998 по 2002 рік.
Обстежуваних було розбито на такі групи: 1-а (основна) – 67 дітей зі сполученою
патологією (АД і УЩГП), з них 36 хлопчиків і 31 дівчинка, у тому числі 41
дитина з АД в стадії загострення і 26 - з АД в стадії ремісії; 2-а
(досліджувана) - 48 дітей з АД без уродженої патології, з них 19 хлопчиків і 29
дівчаток, у тому числі 24 дитини з АД у загостренні і 24 - з АД у ремісії; 3-я
група (порівняння) була представлена 38 пацієнтами з УЩГП без АД, з них 29
хлопчиків і 9 дівчаток. Контрольну групу склали 23 практично здорові дітини (15
хлопчиків і 8 дівчаток) аналогічного віку.
У 1-й (основній) групі виділяли дві підгрупи: 1а - 26 дітей з АД в стадії
ремісії і 1б – 41 дитина, яка мала активні прояви дерматозу на момент
фізікального і клініко-лабораторного обстеження. В 2-й (досліджуваній) групі
також виділяли дві підгрупи: 2а - 24 дитини з АД в стадії ремісії, і 2б – 24
пацієнта з АД в стадії загострення.
Усіх дітей досліджуваних груп піддали загальноприйнятому комплексному
обстеженню, котре включало клінічний огляд та анамнестичний аналіз,
клініко-лабораторні, біохімічні, імунологічні і мікробіологічні методи
дослідження.
При надходженні дитини в стаціонар детально вивчали акушерський анамнез матері,
деякі показники, що характеризують розвиток дитини: динаміку маси тіла і росту
в період з моменту народження до госпіталізації, характер вигодовування,
перенесені та супутні захворювання і т.д. У процесі спостереження за хворими
ретельно аналізували дані клінічного перебігу захворювання, при цьому звертали
увагу не тільки на шкірні покриви і видимі слизові оболонки, але й на стан
внутрішніх органів і систем (шлунково-кишкового тракту, дихальної,
серцево-судинної, нервової і т.д.). Всі пацієнти за показаннями консультовані
суміжними фахівцями: педіатром, стоматологом, оториноларингологом,
гастроентерологом, невропатологом і інш.
Для оцінки ступеня тяжкості перебігу АД використовували метод бальної оцінки з
визначенням індексу SCORAD (Scoring atopic dermatitis) [283]. Кожній ознаці,
використаній в системі оцінки (поширеність, інтенсивність, суб'єктивні
відчуття), були надані загальні визначення. Вивчені 6 ознак інтенсивності:
еритема, набряк/папули, мокнуття/кірки, екскоріації, лихеніфікація, сухість.
Інтенсивність ознак оцінювали за шкалою 0-3 відповідно до рекомендованих
фотознімків. Поширеність патологічного шкірного процесу (площу ураження у
відсотках) розраховували за правилом “дев'яток”, після чого детально
відображали на малюнках контурів тіла дитини спереду і ззаду. Суб'єктивні
симптоми (свербіж, порушення сну) – за шкалою 0-10 по середніх цифрах за
останні 3 дні/ночі. Коефіцієнт обчислювали за формулою: SCORAD = А/5 + 7В/2 +
С, де А – поширеність (площа ураженої шкіри у відсотках); В – загальний бал
об'єктивних ознак, С – сума балів суб'єктивних симптомів: свербіж + утрата сну
(формула 2.1.1) [283]. З огляду на те, що у дітей до трьох місяців життя
відсутня координована реакція розчісування, свербіж в них оцінювали за ступенем
вираження загальної дратівливості. Тяжкість перебігу АД визначали на підставі
таких критеріїв: кількість рецидивів за рік, середня їх тривалість, поширеність
ураження шкіри; виділяли три ступені: легкий, середній і тяжкий.
2.2. Біохімічні та імунологічні методи досліджень.
Кров для проведення біохімічних досліджень у хворих на АД брали вранці натще в
момент звернення в клініку або надходження в стаціонар і після закінчення курсу
терапії в асептичних умовах з ліктьової або променевої вени. У здорових дітей
(контрольна група) та в дітей з УЩГП без супутнього АД (группа порівняння) кров
також брали ранком натще в поліклініці.
На підставі результатів загального розгорнутого аналізу крові для кожного
хворого розраховували індекс зрушення лейкоцитів крові (ІЗЛК) за формулою:
ІЗЛК = (VvЭ + VvБ + VvН)/(VvМ + VvЛ),
де VvЭ; VvБ; VvН; VvМ; VvЛ - відповідно відсотковий вміст еозинофілів,
базофілів, нейтрофілів, моноцитів і лімфоцитів у лейкоцитарній формулі (формула
2.2.1) [284].
В якості можливих інформативних показників для прогнозування перебігу
запального процесу в шкірі та ефективності проведеної терапії були обрані
параметри, котрі відіграють важливу роль у генезі досліджуваних патологічних
станів.
Тому, крім загальноприйнятих клініко-лабораторних методів, для обстеження всіх
дітей з АД та УЩГП використовували чутливі біохімічні тести, які дозволяють
оцінити адаптаційні можливості організму і стан гомеостазу на
внутрішньоклітинному та гістіоцитарному рівнях.
Інтенсивність перекисного окислення ліпідів у хворих оцінювали за рівнем
продукту ліпопероксидації гідроперекисів дієнових кон’югатів (ДК) та рівнем
перекисного гемолізу еритроцитів (ПГЕ).
Вміст у плазмі крові ДК (похідних поліненасичених жирних кислот) досліджували
за методом Placer Z. (1966) у модифікації Гаврилова В.Б. і співавт. (1983)
[285]. Реєстрацію показника проводили на спектрофотометрі СФ-46 за величиною
піка поглинання кон’югованих дієнових структур гідроперекисів ліпідів при
довжині хвилі 233 нм. Концентрацію ДК виражали в О/мл.
Рівень ПГЕ в крові визначали колориметрично на апараті КФК-2 за екстинкцією
позаеритроцитарного г
- Київ+380960830922