РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клініко – лабораторне обстеження
Діагностика хламідіозу базувалась на даних клініки, епіданамнезу і результатів
лабораторного обстеження. Однак, виражений поліморфізм клінічних проявів значно
ускладнював клінічну діагностику. Лабораторні методи дослідження відіграють
важливу роль у постановці діагнозу.
2.1.1. Об’єм клінічних досліджень
Діагностична концепція при підозрі на сечостатевий хламідіоз
підтверджувала/виключала гостру місцеву хламідійну інфекцію і/або хронічний
персистуючий процес. Тому, ми визначили, хто в першу чергу підлягає обстеженню
на хламідіоз. За даними Ремезова А.І., Невєрова В.А., Семенова Н.В. (1995) :
Жінки із ознаками уретриту, цервіциту, сальпінгіту.
Жінки із вагінальними виділеннями або ж при наявності у молодих жінок незначних
кров’яних виділень поза менструацією.
Жінки до 35 років, які перенесли аборт або вишкрібання, або при установці,
заміні, видаленні внутріматкових контрацептивів.
Молоді вагітні і молоді сексуально активні жінки, із ознаками апендициту або
холециститу.
Молоді жінки, які змінюють або змінили статевих партнерів.
Сексуальні партнери осіб, які інфіковані хламідіями.
Хворі іншими ЗПСШ і доглядаючі за ними.
Однак, у обстеженні на хламідії потребували також жінки із безпліддям на
протязі 2-3 років; вагітні із обтяженим акушерським анамнезом (не розвиваюча
вагітність, мимовільні викидні, передчасні пологи, народження дітей із низькою
вагою), а також із ускладненим перебігом даної вагітності (загроза переривання,
багатовіддя, лихоманка нез’ясованої етіології, гіпертрофія плоду). При цьому
обстеження на хламідіоз у цих жінок ми проводили незалежно від картини
піхвового мазка і наявності умовно–патогенної мікрофлори у статевих шляхах.
Діти, які народились від таких матерів, виділялися в групу ризику інфікування
цим збудником, а також підлягали обстеженню, як і новонароджені від інфікованих
матерів і діти, які страждали хронічними запальними захворюваннями
сечостатевого тракту але результати їх обстеження не були включені в дану
роботу.
Обстеження жінок починали із з’ясування скарг, вивчення статевого та загального
анамнезу. Додатково з’ясовували характер і терміни менструації, дату останньої
менструації, наявність кровотеч у міжменструальний період, вагітностей, як вони
перебігали, кількість плодів та абортів. При скаргах на болі звертали увагу на
локалізацію болів (пахова, поперекова ділянки, промежини), їх тривалість,
терміни і обставини їх появи. Після збору анамнезу, в тому числі і анамнезу
життя, переходили до об’єктивного обстеження. Воно не обмежувалось оглядом
жінки на гінекологічному кріслі, а включало в себе обстеження по всіх системах,
перш за все серцево-судинної, нервової, ендокринної, опорно – рухової.
При огляді на гінекологічному кріслі звертали увагу на зовнішні статеві органи,
промежину, регіональні лімфовузли. Оглядаючи сечовипускний канал, оцінювали
стан його зовнішнього отвору і парауретральні протоки. Звертали увагу на крипти
(складки) в ділянці зовнішнього отвору сечовипускного каналу, клітор, складки
навколо нього, внутрішню поверхню статевих губ (забарвлення, набряклість,
рихлість, звиразкування та ін.). При необхідності брали зішкріб. Бартолінієві
залози обстежували пальпаторно.
Піхву обстежували за допомогою гінекологічних дзеркал. Оцінювали стан
склепіння, його глибину, симетричність, зміну конфігурації, стан піхвової
частини шийки матки, її величину, щільність, стан отвору шийки. В дзеркалах
звертали увагу на стан стінок піхви, їх колір, характер і кількість виділень.
Для визначення стану тіла матки, труб, яєчників використовували бімануальне
дослідження.
Для виключення екстрагенітального інфекційного процесу оглядали кон’юктиву,
носову частину глотки, пряму кишку, суглоби, шкіру.
2.1.2. Допоміжні методи обстеження
Поряд із клінічними методами (скарги, збір загального і статевого анамнезу,
фізикальне обстеження), діагноз сечостатевого хламідіозу був верифікований на
підставі ретельного вивчення допоміжних методів обстеження. Зокрема,
проводились:
загальний аналіз крові – велися підрахунки кількості еритроцитів та
гемоглобіну. Оцінка стану інфекційно – запального процесу при сечостатевому
хламідіозі у жінок включала вивчення показників загальної кількості лейкоцитів,
ШОЕ та лейкограми (лімфоцити, моноцити, нейтрофіли (паличко– та
сегменто–ядерні)), а також лейкоцитарних індексів (співвідношення нейтрофілів
до моноцитів (ІНМ) і лімфоцитів до моноцитів (ІЛМ));
загальний аналіз сечі – для виявлення патології нирок і сечовидільної системи;
копрограма – для виявлення збудників гельмінтів.
За показаннями проводилась рентгенографія, ультразвукове дослідження органів
черевної порожнини та малого тазу.
Для виявлення наявності та ступеня активності хламідійного процесу за
показаннями, при суглобовій патології оцінювали параметри біохімічних
показників: рівень сироваткового білка і його фракцій, сіалових кислот,
серомукоїда, С-реактивного білка, показників коагулограми, активність
трансаміназ. При наявності суглобової патології проводилось рентгенологічне
дослідження із оцінкою стадії кістково–хрящової деструкції.
Для виключення чи наявності венеричних хвороб та інших ЗПСШ проводилось
наступне обстеження:
виявлення Mycoplasma hominis та Ureaplasma urealyticum методом прямої
імунофлюоресценції (ПІФ), який полягає у з’єднанні мічених флюорохромом антитіл
зі специфічним антигеном і спостереженні продукту реакції при люмінесцентній
мікроскопії;
для виявлення блідої трепонеми використовували реакцію зв’язування комплементу
(РЗК) (реакція Вассермана – RW). Реагіни, що є у
- Київ+380960830922